Андрій Шкіль: «Депутатам, які не можуть вивчити українську, треба зменшити зарплати»
На сайті «Главред» відбувся чат із головою підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичної співпраці Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, народним депутатом України Андрієм Шкілем. Спілкуючись із читачами, він розповів про здобутки нинішньої влади, стратегію і тактику української сторони в газових переговорах із Росією та історичну місію Юлії Тимошенко.
Скільки депутатів-прогульників має бути у Верховній Раді? Кому з нардепів слід зменшити заробітну плату? За що влада посадила Тимошенко за ґрати? Чи є підстави для імпічменту Президента Януковича? Коли в Україні зміниться влада? Наскільки ефективною буде об’єднана опозиція? На ці та інші запитання Андрій Шкіль відповів під час чату. Подаємо стенограму чату.
shahmatist09: Чому народних депутатів України неможливо в робочий час, коли Україна платить їм зарплату: 1) змусити розмовляти державною українською мовою? 2) ходити власне на роботу в парламент (адже багато хто роками не приходить на засідання)? 3) жодна парламентська більшість не зменшила собі зарплату до рівня мінімальної, не відмовилася від приватизації державних квартир і дач та автомобілів?
Андрій Шкіль: Згоден з усіма Вашими закидами.
1) Усі народні обранці зобов’язані у стінах Верховної Ради, як вищого законодавчого органу, спілкуватися державною мовою. На жаль, значна частина народних обранців зневажає державну мову.
2) Неодноразово я наголошував на необхідності вибрати народному депутатові, де він працює – у себе на заводі чи в парламенті. Було б чесно, якби такий вибір був зроблений. На жаль, прогульників дуже багато. Значна більшість їх серед владних фракцій, але достатньо їх є й серед опозиції. Сподіваюся, в наступному парламенті прогульників буде допустима мінімальна кількість (три-чотири депутати, яких можна буде притягнути за це до відповідальності).
3) Депутатські зарплатні зменшує не парламент, а уряд. Тому я б з радістю проголосував за такий урядовий законопроект, який би зменшив зарплатню в першу чергу тим, хто несумлінно виконує свої обов’язки, не може вивчити державну мову.
Андрей Шимко: Здравствуйте, Андрей! Готовы ли Вы признать, что ваша партия тонет? При отсутствии Тимошенко лидера нет, стратегии нет, все заявления и акции хаотичны, безсистемны, малочисленны. «Денежные мешки» из фракции бегут или ушли в тень. На оппозиционном поле Вас по-черному дерибанит «проект Банковой» Яценюк. Предположу, что Вы сейчас начнете убеждать всех в обратном. Не надо. Просто ответьте: Вы осознаете сложность ситуации и знаете ли, что надо делать?
Андрій Шкіль: Пане Андрію, я усвідомлюю складність ситуації. І ми чітко знаємо, що робити. Власне через це я і впевнений у перемозі демократичних сил на парламентських виборах цього року.
З архівом попередніх чатів «Гавреду» ви можете ознайомитися тут.
Андрей Шимко: Андрей, представим себе, что я не поддерживаю власть и заинтересован в ее смене. Но замена должна быть лучше, качественнее. Поэтому я начинаю знакомиться с оппозицией. Однако тут возникает проблема: сейчас ваша партия ничего, кроме освобождения Тимошенко, не предлагает. Но жизнь клином не сошлась на Тимошенко. Меня, например, больше волнует вопрос увеличения зарплат учителям, качества медобслуживания и учебы, цены на продукты питания, стоимость бытовых услуг, борьба с коррупцией. А что Вас волнует? Возможно, получение еще одного мандата на будущих выборах или, может, что-то более важное и возвышенное?
Андрій Шкіль: Пане Андрію, дякую за запитання. Звичайно, найбільшим ударом по опозиції і нашій партії був арешт і знущання над Юлією Тимошенко. І цей удар влада завдала з метою знищення опозиції, демократії і особисто Тимошенко. Тому, звісно, для нас арешт Тимошенко – це головне питання, бо вона є символом не тільки нашої політичної сили, але й України, символом боротьби з олігархією, корупцією і свавіллям влади. Вона є реальним європейським політиком, і тому ми разом з усією світовою демократичною спільнотою вимагаємо від влади її звільнення і зняття з неї всіх надуманих і брехливих звинувачень.
За нетривалий, але ефективний, період часу, коли Тимошенко була прем’єр-міністром, була вирішена ціла низка соціальних питань, серед яких зростання зарплат учителів, якості медичного обслуговування й навчання, ціни на продукти харчування трималися в межах прожиткового мінімуму. Саме через це вона має таку величезну підтримку в суспільстві.
Звичайно, не обійшлося й без кадрових помилок, без зрад не обійшлося також. Але зраджували Юлію Тимошенко. Вона може сміливо й відкрито дивитися в очі суспільству. Власне через це влада й посадила її за ґрати.
Linn: Пане Андрію, як відсвяткували День соборності і свободи? Як гадаєте, чи дійсно це свято для українців, яке їх об’єднує?
Андрій Шкіль: День соборності і свободи святкував разом з усіма на Софійській площі. Хоча я, як і більшість українців, переконаний, що не варто було поєднувати два свята – День свободи, свято перемоги демократії над тоталітаризмом, суспільства над бездарною владою, та День соборності, свята, яке є символом єднання держави, коли злилися воєдино дві незалежні українські держави, які зуміли домовитися і об’єднатися. Це свято є для мене символом соборності і неподільності України.
Linn: Що означатиме угода опозиційних сил про об’єднання? Чи вірите ви, що щось кардинально зміниться в діяльності опозиції?
Андрій Шкіль: Перше, що вже змінилося, це те, що в мажоритарних округах у суспільства буде дуже простий вибір – влада чи опозиція. Подобається нинішній стан речей – голосуєш за владу, ти прагнеш змін і хочеш зупинити нинішнє свавілля – голосуєш за опозицію. Як на мене, це важлива й необхідна річ, якої нам так бракувало в попередній діяльності опозиції.
Щодо одномандатних округів чи списків, то опозиція рухатиметься трьома потоками: Батьківщина, Народна самооборона, ПРП та інші; Фронт Змін, За україну та інші; Свобода, КУН та інші. Звичайно, єдиний список – це теж вихід, але за нинішніх умов найпродуктивнішим, як на мене, є рух саме такими трьома потоками. Повірте, це також нелегкі і кардинальні зміни в діяльності нинішньої опозиції.
небайдужий_: Андрію Васильовичу, як би Ви оцінили зовнішню політику влади в 2011 році?
Андрій Шкіль: Якщо оцінювати дії влади за 5-бальною шкалою, то поставив би «одиницю». Влада провалила все, що сама обіцяла і декларувала. Провальнішого року для української зовнішньої політики не було.
небайдужий_: Ваш прогноз на 2012 рік: чи вдасться Україні балансувати між Росією та Європою? Чи вона дедалі більше скочуватиметься під контроль Москви? Дякую за відповіді.
Андрій Шкіль: Все залежатиме від виборів цього року. Україна не повинна балансувати. Україна повинна рухатися шляхом, визначеним чинним законодавством. А воно стверджує, що кінцевою метою України є приєднання до Єропейського Союзу.
Змінимо владу на парламентських виборах – Україна припине котитися будь-куди. Вона нарешті почне рух вгору. Тяжкий рух, але необхідний усім нам.
киянинн: Які перспективи України у відносинах з Європою, якщо врахувати провалений грудневий саміт? І, взагалі, чи варто Україні прагнути до ЄС? Адже там наразі ситуація непроста, проблем вистачає... І, врахувюючи останнє, чи прогнозуєте ви якісь переформатування в ЄС, зміни, чи збереже він свою цілісність?
Андрій Шкіль: Безперечно, європейська криза збільшить кількість євроскептиків і в Європі, і в Україні. Але в європейської держави України немає іншого шляху, крім повернення до європейського дому. Тому не дивлячись на майбутні переформатування в ЄС, місце України саме там.
marik: Пане Андрію, як Ви оцінюєте свої шанси на парламентських виборах? І друге питання: як думаєте, як загалом пройдуть ці вибори, який матимуть результат? Наперед вдячний за відповіді. Удачі Вам.
Андрій Шкіль: Свої шанси на цих виборах я оцінюю добре, бо я впевнений, що опозиція переможе, що коаліція демократичних сил отримає більшість у майбутньому парламенті. Я докладу всіх зусиль, щоб наполегливо і сумлінно працювати разом із коаліцією демократичних сил по відновленню довіри суспільства до влади. Бо суспільство мусить довіряти владі, а влада – відповідати всім вимогам суспільства.
Нинішня влада немає в суспільстві ані довіри, ані поваги. І вона цього заслужила. Тяжким, але викональним, завданням нової демократичної української влади є повернення поваги до інститутів влади.
Dara: Андрей Васильевич, здравствуйте! Скажите, насколько те вопросы, которые сейчас вызывают больше всего противоречий, непонимания и вражды в обществе (тема языка, церкви, национальных героев и памятников и так далее), действительно являются проблемами, на Ваш взгляд? Или же это лишь темы, которые просто используются в политических играх и борьбе, а посеянная в результате вражда – искусственно создана, надумана, чтобы разделить электорат? Что Вы думаете по этому поводу? Спасибо!
Андрій Шкіль: Дякую за запитання. Я повністю поділяю Вашу думку. Це питання, які розділяють суспільство, і вони повинні бути винесені в окреме коло обговорень. Це не може бути предметом дискусії у владі. Бо на всі ці запитання є однозначні і зрозумілі відповіді в українській Конституції. Проте нинішня влада для того, щоб сподобатися власному електоратові, намагається поставити під сумнів підвалини української державності. Таким фахівцям у нинішній владі, які вважають українську мову вторинною, Галичину – «наростом на тілі України», взагалі не місце в українській владі і в Україні. А політичним спекулянтам, які намагаються цими питаннями зменшити стрімке падіння рейтингу, я б порадив зайнятися чимось іншим.
slavola: Пане Андрію, сучасні «тушки» порушили, як мінімум, три статті Конституції – 17, 20 та 141. Покарання за це визначають 109-112 статті ККУ. Ви можете пообіцяти, що після втрати їхнього імунітету, Ви спробуєте через суд притягнути до кримінальної відповідальності хоч одну «тушку»?
Андрій Шкіль: Дуже дякую за запитання. Я Вам обіцяю, що особисто буду ініціювати процес притягенення до кримінальної відповідальнсоті за зраду виборців тих народних депутатів, які це здійснили.
Sim: Запитував і в ішних гостей. Поцікавлюся й вашою думкою... Скільки проіснує дійсно незалежна Україна, якщо зберігатимуться теперішні підходи у керівництва держави? Дякую.
Андрій Шкіль: Сподіваюся, що зміна влади в Україні відбудеться цього року після парламентських виборів. І це покладе край експерименту під назвою: «Чи зможе нинішня влада зруйнувати українську державу». Цей експеримент було розпочато після президентських виборів, на котрих здобув перемогу Янукович, і, як на мене, триває занадто довго.
Роман Т.: Андрію, як тримається Юлія Володимирівна? Чи є у неї політичне майбутнє, на ваш погляд? Ця справа вже вплинула на ставлення світу до України – чи зможе влада більш-менш достойно вийти з цієї ситуації?
Андрій Шкіль: Романе, Юлія Володимирівна тримається як завжди добре, не дивлячись на всі титанічні спроби діючої влади зламати її. Їм це не вдалося і не вдасться. І, як на мене, це найяскравіший український політичний лідер останніх десятиліть. У неї велике політичне майбутнє і історична місія з виведення України з кризи і введення нашої держави в демократичну європейську родину.
Українській владі вже не вдасться вийти з цієї ситуації більш-менш достойно. Гідно з цієї ситуації влада могла вийти, але не схотіла. Тому владі доведеться за це відповідати. Коли перед Президентом Януковичем постав вибір – розправа над Тимошенко чи вступ України до європейської спільноти, він вибрав перше. Тому саме на ньому лежатиме відповідальність за провал української зовнішньої політики.
Kasper: Андрій Васильович, ваша оцінка, чи готова наша країна до чемпіонату Євро, і чи зможе використати цю подію на свою користь? Що чекає країну після чемпіонату?
Андрій Шкіль: Після чемпіонату Україну чекають вибори, що, як на мене, є набагато важливіше для кожного українця, ніж чемпіонат Європи з футболу.
Жодних преференцій, окрім будівництва стадіонів і аеродромів, українське суспільство не отримає. Жодних інфраструктурних змін в Україні до Євро-2012 не відбудеться. Тому питання про те, що виграє Україна від Євро-2012 – питання риторичне. В Києві відбулася найдорожча у світі реконструкція вже збудованого стадіону. У Львові стадіон збудований також державним коштом, без участі інвесторів. Тож і експлуатуватиме стадіон держава, а держава вкрай рідко є вдалим менеджером. Тому, як на мене, Україна готова до Євро-2012, але ми будемо ще дуже довго латати дірки в бюджеті через цю готовність.
кadrovyk: Прокоментуйте призначення Хорошковського міністром фінансів. Чи вдале це рішення?
Андрій Шкіль: Все залежатиме від того, хто буде наступником Хорошковського на посаді керівника СБУ. Тому що призначення Хорошковського міністром фінансів – це лише зміна профілю його діяльності. А ось від прізвища голови СБУ буде залежати, чи влада посилюватиме і поглиблюватиме репресії проти власного народу чи ні...
noname: Доброго дня, пане Андрію! Наскільки правильну тактику обрала українська сторона в переговорах з Росією щодо газу? І що думаєте про слова Міллера: «Українська сторона заявляє, що має важелі, які дозволять не виконувати умови контракту. Але в російській мові синонім слова важіль – це палиця...»
Андрій Шкіль: Доброго дня і Вам! Щодо тактики переговорів між Україною і Росією щодо газу, то, як на мене, жодної тактики у нинішньої української влади тут немає. У них є стратегічна мета – знизити ціну на газ у будь-який спосіб: чи коштом території України, як це було у Харківських угодах, чи коштом власності українського стратегічного об’єкту (ГТС), чи коштом економічного і державного суверенітету (вступ України до Митного і Євразійського союзів). На жаль, відсутність стратегічного мислення в Україні і призвела до того, що було проголошено про існування важелів впливу. Але життя стверджує, що таких важелів не було, вони і не створювалися. Наприклад, дуже багато говорилося про будівництво терміналу скрапленого газу під Одесою, декларувалося, що уряд профінансував проектно-кошторисну документацію, будівництво вже розпочалося. Але нещодавно Бойко заявив, що будівництво припиняється через домовленість із російською стороною. Ми не знаємо, яка домовленість, не знаємо, що вона взагалі досягнута, але ми чітко знаємо, що термінал для скрапленого газу нинішня влада не побудує. А це могло б стати одним із важелів впливу на Росію, на формування цінової політики під час газових переговорів.
І, загалом, нинішня влада засудила лідера опозиції за неякісні, на їхню думку, «газові угоди», обіцяла владнати всі проблемні питання з російською стороною, а зараз лише заламує руки, скиглячи про «папєрєдніков».
kenrol: «Партія Регіонів буде розпущена, а її вище керівництво піде під суд – одразу після президентських виборів». Это слова Гриценко. Это можно воспринимать серьезно, или это предвыборный пиар? Неужели мы такие, что людям можно такое говорить. Спасибо.
Андрій Шкіль: Я не хотів би коментувати цитати. Я скажу тільки одне: влада не може бути безвідповідальною. Нинішня влада накоїла в країні стільки лиха, що за це доведеться відповідати.
Але я був і залишаюся противником політичної помсти. Ми ніколи не будемо діяти тими методами, якими діяли проти нас. Юлію Тимошенко притягнули до відповідальності через політичну помсту, а лідерів нинішньої влади ми будемо притягати до відповідальності тільки за здійснені злочини.
ProkoP: Тягнибок заявив, що пропонуватиме новому парламенту ухвалити закон про імпічмент президента. Ви думаєте, наразі для імпічменту є підстави? І, загалом, як гадаєте, чи добуде президент до кінця терміну?
Андрій Шкіль: Закон про імпічмент президентові необхідний. Але я не знаю жодного президента, який би підтримав такий закон. Проте, не дивлячись на це, українське законодавство потребує закону, який би врегульовував відповідальність діючого президента перед суспільством. Складність процесу в тому, що це не один закон, а ціла низка законів: закон про депутатські слідчі комісії і закон про спеціального прокурора. Впевнений, що майбутня українська влада зобов’язана завершити врегулювання стосунків суспільства і виконавчої влади, зокрема, з президентом.
Підставою для імпічменту є вчинення злочину президентом, коли він перебуває на посаді. Як можна назвати, як не злочином, наприклад, Харківські угоди? Тому підстави для голосування в парламенті закону про імпічмент є.
Все залежатиме від результатів парламентських виборів восени цього року. Бо це будуть не просто вибори, це буде референдум у суспільстві, де головним буде одне питання: ви за демократичну українську державу чи проти?
kashasa: В ближайшее время все оппозиционеры станут перед выбором – или переходить (переползать на коленях) в ПР, или с позором бежать за границу. Ведь за все, содеянное «оранжевой» братией на протяжении пяти лет, следует отвечать. В какой «демократической» стране предпочитаете в дальнейшем гадить Украине? Нюрнбергский процесс не оставил в памяти ничего? Или молодость и необразованность помешали интересоваться историей?
Андрій Шкіль: В найближчий час, упродовж цього року, опозиція планує перемогти на виборах і примусити нести відповідальність нинішню владу за усе, нею здійснене. Тоді ми побачимо, хто куди буде повзти і де шукати притулку.
справедливий: Пане Андрію, вітаю Вас! Нікого не здивуєш критикою влади, але чи дійсно немає жодного позитивного рішення, прийнятого владою? Назвіть, будь ласка, хоча б пару кроків, які можна було б віднести до здобутків команди Януковича. Дякую за Вашу відповідь.
Андрій Шкіль: Дякую за запитання. Я би розпочав не зі здобутків, а із нездобутків. Наприклад, в останній сесійний тиждень було поставлено на голосування закон про приватизацію залізниці. Більшість відкликала цей законопроект. Здобуток це чи ні? Радше для України це невтрата ще однієї галузі, тому це можна віднести до позитиву діяльності влади.
На цій сесії влада хотіла і не змогла прийняти закон про приватизацію землі. Те, що влада не змогла проголосувати за це – здобуток. Але радше не влади, а суспільства. Тому що у страхові перед суспільством напередодні виборів і відкликала більшість цей законопроект.
Під тиском опозиції влада не змогла поставити на голосування закон про виведення з державної власності української ГТС.
Отже, нездобутки нинішньої влади є найбільшими її здобутками.
dobr: Верите ли вы, что ныне объединившаяся оппозиция сможет работать эффективно и слажено? И как долго? Не разделят ли ее внутренние противоречия, и не увидим ли мы в новом парламенте очередные перебежки «тушек»? Спасибо.
Андрій Шкіль: Нинішня опозиція, впевнений, на цих виборах, у виборчому процесі спрацює ефективно й узгоджено. Більше того, опозиція отримає перемогу на виборах в жовтні цього року. Звичайно, зараз тяжко сказати, які будуть наслідки цієї перемоги, бо буде жорстке протистояння між опозиційною, ще несформованю більшістю у Верховній Раді та Адміністрацію президента. Тут головними об’єктами боротьби будуть депутати-мажоритарники. Можемо пригадати 2002 рік, коли об’єднана і строката опозиція зібрала 230 мандатів. Але через місяць вже була сформована пропрезидентська більшість, і тоді 226 голосами було обрано спікером парламенту Литвина. Ми мусимо зараз зробити все, щоб не повторився той сценарій. Тому варто звернути особливу увагу саме на кандидатів у мажоритарних виборчих округах. Вже прийнято і схвалено рішення про погодження кандидатур від опозиції по мажоритарних округах. Але процес індивідуального висунення розпочнеться пізніше. Я особисто розраховую на інформацію, яка надходитиме з місць (областей України) з проводу тих чи інших кандидатів.
mad: Нині серед політиків стало модно реєструватися у соціальних мережах. Чи користуєтеся ними Ви? Якщо так – чи ведете свої сторінки особисто, з якою метою їх використовуєте?
Андрій Шкіль: Звичайно, я зареєстрований на Фейсбук. Наступні плани – Твіттер. Моїм особистим сайтом займаються помічники. Сторінку на Фейсбук я оновлюю сам. Листування здійснюю самостійно.
З якою метою використовую соцмережі? З метою доступності. Скільки людей можуть потрапити на прийом до депутата, а скільки – поставити запитання в мережі? Це – продовження моєї діяльності.
Я – противник думки, що опозиційна діяльність може здійснюватися у соцмережах. Але без цього зараз не обійтися. Соцмережі – це частина особистого спілкування за посередництвом мережі.
