Проект бюджету-2012 малореалістичний – експерти
Бюджетний комітет Верховної Ради разом із Кабінетом міністрів України готують проект Державного бюджету на 2012 рік до розгляду в першому читанні, яке, за словами міністра фінансів України Федора Ярошенка, може відбутися до 20 жовтня. 22 вересня парламент прийняв до розгляду урядовий проект бюджету.
Основним кошторисом країни на наступний рік закладаються такі макроекономічні показники, як зростання ВВП 5%, номінальний ВВП – 1,505 трильйонів гривень, інфляція – 7,9%, індекс цін виробників – 9,4%.
Прем’єр-міністр України Микола Азаров запевнив, що бюджет-2012 є повністю збалансованим. «Уряд на своєму засіданні прийняв проект держбюджету і відправив його в парламент, узгодивши з МВФ основні параметри дохідної та витратної частини, а також його дефіцит, у тому числі й джерела його погашення. Бюджет збалансований за доходами і видатками, за виключенням дефіциту, і жодних «дірок» у бюджеті немає», – зазначив прем’єр.
Проте водночас даний законопроект вже дістав чимало критики з боку представників опозиції. Зокрема, вони висувають претензії до того, що проект бюджету передбачає збільшення витрат на утримання держапарату та репресивного апарату на шкоду соціальним видаткам. «Соціальні статті бюджету заморожені. В проекті бюджету уряд чітко визначає, що рівень бідності в країні збільшиться на 10 відсотків. От вам покращення життя, яке вони обіцяли! Фінансування Генпрокуратури, МВС, Адміністрації Президента – загалом 18 мільярдів гривень. Це вдвічі більше, ніж фінансування освіти й медицини у нашій країні», – наголосив Арсеній Яценюк.
Власними оцінками проекту держбюджету на наступний рік із «Главредом» поділилися експерти.
Андрій Новак, голова Комітету економістів України, кандидат економічних наук:
У проекті бюджету-2012 уряд заклав чимало макропоказників, які неможливо виконати одночасно. Зокрема, збільшення надходжень до державного бюджету при зниженні податкового тиску, що одночасно виконати неможливо. Водночас уряд хоче і зменшення дефіциту бюджету, і зменшення динаміки державного боргу, і зниження показників інфляції, і забезпечення стабільності національної грошової одиниці, гривні. Одночасно неможливо досягти цих показників. Це означає, що базові макропоказники є неправдивими і нереальними. А якщо нереальними є базові макропоказники, то вони потягнуть за собою нереалістичність інших бюджетних показників.
Що стосується структури бюджету, то дуже впадає в око два моменти. По доходній частині бюджету – не дивлячись на те, що була прийнята податкова реформа у вигляді Податкового кодексу, не відбулося жодних змін у структурі податкових надходжень. Хоча якщо запрацював новий Податковий кодекс, мала б змінитися структура податкових надходжень. А оскільки він нічого не змінив, виникає запитання – для чого був цей Податковий кодекс? Якщо він має бути дієвим, значить, доходна частина бюджету є нереалістичною. Як і раніше, доходна частина бюджету є надзвичайно ПДВ-залежною. Зокрема, 55% всіх податкових надходжень приносить один податок, податок на додану вартість. Це було і минулого, і цього року. Аналогічні моменти закладаються і в проект бюджету на наступний рік. Тобто Податковий кодекс не діє. Або нереалістичною є доходна частина бюджету.
У витратній частині бюджету впадає в око наступне. Не дивлячись на те, що Україна і досі не вийшла з фінансової кризи 2008 року, відбувається збільшення витрат на утримання державних органів влади. Водночас скорочуються реальні витрати на соціальні статті. Зокрема, на утримання чиновників державного апарату цим проектом передбачено 16,6 мільярдів гривень, на соціальні виплати афганцям, чорнобильцям, дітям і ветеранам війни, ветеранам праці та безробітним – 13,9 мільярдів гривень. Тобто утримання чиновників обходиться нам на 15% більше, ніж всі соціальні виплати і допомоги разом.
Виникає запитання: чому має слугувати державний бюджет – соціальному вирівнюванню чи забезпеченню шикарного життя чиновникам? Зокрема, по збільшенню витрат на державні органи управління, утримання Верховної Ради в проекті бюджети передбачено збільшення витрат на 80 мільйонів гривень, на утримання Адміністрації президента – на 90 мільйонів гривень, на утримання Служби безпеки України – на 300 мільйонів гривень, на утримання Генеральної прокуратури – на 500 мільйонів гривень. Тобто для державного чиновницького апарату кризи не існує. Будь-які цивілізовані країни для зменшення впливу кризи перш за все скорочують витрати на держапарат та чиновників. У нас все роблять навпаки.
Зокрема, на функціонування закритих медичних закладів Адміністрації президента, Верховної Ради, МВС, Міністерства оборони передбачено 2,6 мільярдів гривень, а на забезпечення всіх медичних закладів країни передбачена майже така сама сума – 2,8 мільярдів гривень. Тобто фінансування медицини для обмеженого вузького кола чиновників обходиться у стільки ж, як і фінансування медицини для всієї країни по всіх категоріях медичних закладів.
Також можна порівняти витрати на науку. На фундаментальні наукові дослідження і розробки у сфері держуправління передбачено 3,5 мільярдів гривень, а на такі самі фундаментальні наукові розробки і програми у всіх галузях економіки передбачено 1,8 мільярдів гривень, тобто вдвічі менше.
Витратною частиною бюджету влада демонструє, що для неї передусім важливі особисті інтереси, а не проблеми решти українського суспільства.
Паралельно з бюджетом подається Програма соціально-економічного розвитку країни, в якій уряд зізнається, що наступного року кількість бідних громадян України збільшиться з 24% до 27%. Тобто в Україні збільшиться і без того велика кількість жебраків, які живуть на суми менші за прожитковий мінімум.
Крім того, в програмі визнають, що темпи відновлення базових галузей української економіки серйозно сповільняться. Зокрема, відновлення металургії буде відбуватися тільки на 6% (це вдвічі повільніше, ніж торік). Відновлення хімічної промисловості відбуватиметься тільки на 5% (в чотири рази повільніше, ніж торік. Тобто базові українські галузі будуть відновлюватися набагато нижчими темпами.
Але водночас уряд закладає перевиконання фактично всіх макропоказників, що також свідчить про свідомий обман уряду. А цей обман за результатами року виливатиметься в те, що ми будемо мати дуже великий економічний перекіс.
Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова:
В бюджеті на наступний рік закладені досить оптимістичні показники реального зростання та інфляції. Передбачається, що інфляція буде меншою, ніж у цьому році, що викликає великий подив. Адже ми стоїмо напередодні підвищення цін на газ (це вже не викликає жодного сумніву), а відтак і подорожчання житлово-комунальних тарифів і служби побуту загалом. Навіть виходячи з цього, зрозуміло, що інфляція буде значна. Номінальні показники буде виконати дуже легко саме за рахунок інфляції. Ми можемо навіть їх перевиконати. Тобто за рахунок інфляції ми можемо перекрити рівень реального зростання в 5,5%.
Світова економіка дедалі більше гальмує (а наш зовнішній сектор дуже від неї залежить), висока інфляція, відсутність структурних змін (малий і середній бізнес, як не працював так, як хотів, так і не працює). Тому ризики зниження темпів реального економічного зростання перекриються ризиками зростання інфляції. Не буде проблеми виконати номінальні показники.
Також у перерозподілі видатків немає жодної новини. Як і раніше, значні додаткові кошти спрямовуватимуться на систему державного управління різних гілок і на внутрішню безпеку. Витрати на Міністерство оборони і Міністерство внутрішніх справ зараз майже однакові. Наша влада розглядає рівень зовнішньої небезпеки тотожнім до рівня внутрішніх небезпек. В результаті це означатиме збільшення силового тиску.
Крім того, незрозумілою виглядає соціальна спрямованість, тому що мінімальні соціальні стандарти зростають на символічну величину. Якщо взяти очікуване зростання номінального ВВП і зростання соціальних стандартів (прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат та пенсій), то зростання номінального ВВП відбувається вищими темпами, ніж зростання номінальних мінімальних споживчих стандартів. Це означає, що розмови про соціальну спрямованість залишаються словами, а той, хто був бідним, так бідним і залишиться.
Тож не можна сказати, що бюджет-2012 чимось особливо відрізняється від попередніх. Нинішні перерозподіли витрат не виходять за межі логіки влади (відбувається посилення адміністрування та зменшуються можливості для саморозвитку бізнесу).
Віктор Лисицький, економіст, член Ради підприємців при Кабінеті міністрів України:
Бюджет починається з того, які темпи зростання в ньому закладаються. Це питання не до міністра фінансів, а до міністра економіки і уряду в цілому. Говорять, що закладені темпи зростання економіки зависокі. Але якщо ми й далі рухатимемося такими темпами, то Україна просто зникне як держава (хоча географічно вона залишиться тут, можливо, навіть буде синьо-жовтий прапор над Верховною Радою). Адже ми суттєво програємо змагання нашим одвічним економічним конкурентам Польщі та Туреччині, невеликим країнам, які мають значно кращі результати, ніж ми. Коли я побачив темпи зростання, які закладає уряд у бюджеті, моє зацікавлення в даному законопроекті стрімко впало.
Щодо претензій до того, що проект бюджету передбачає збільшення витрат на утримання держапарату на шкоду соціальним видаткам. Важко давати такого роду оцінки. Зараз сказати, що наш державний апарат перегодований грошима, буде просто дурнею. Ми далекі від того, щоб наша державна система, або система виконавчої влади, отримувала все необхідне для, наприклад, переходу на сучасні технології і відповідно вихід на якісніші результати підготовки та прийняття рішень. Значною мірою там така архаїка, паперовий обіг тощо. Мені важко повірити в те, що держапарат отримує надмірні гроші.
Уряд має уважно вислухати зауваження опозиції, врахувати їх. Якщо справдиться те, про що говорив Гриценко, і бюджет приймуть за 10-15 хвилин без жодної поправки, то це стане черговою суттєвою помилкою уряду. Адже такі документи, як бюджет, є не тільки інструментом перерозподілу доходів, навіть якщо він здійснюється найбільш оптимальним і справедливим шляхом. Цей документ передусім повинен мобілізувати націю, в першу чергу – підприємців.
