Последствия повышения тарифов
21 липня у прес-центрі медіа-холдингу «Главред-медіа» відбулася прес-конференція на тему: «Соціальні, економічні та політичні наслідки підвищення тарифів».
У прес-конференції взяли участь:
- колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський,
- директор Міжнародного інституту демократій, глава правління Центру соціологічних та політологічних досліджень Сергій Таран,
- директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін,
- керівник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський.
Богдан Соколовський:
Не зважаючи на спеку та літнє затишшя, тема газу залишається актуальною.
Без сумніву, реформування газового сектору України – це нагальна необхідність. Будь-який уряд, не залежно від його ідеологічного забарвлення, просто приречений реформувати газовий сектор.
Те, що відбулося сьогодні, це, як мені здається, вирвано з контексту. Тому що реформа газового сектору не зовсім і не обов’язково пов’язана тільки з підвищенням ціни. Це – надто прямолінійний підхід нинішнього уряду, який, звичайно, має великі проблеми. Але тільки одним підвищенням цін можна лише трошки уповільнити проблеми українського газового сектору. Але зовсім та глобально не вирішують ті проблеми, які накопичилися за останні багато років за часи попередніх урядів та цього.
Що насправді сьогодні відбувається в газовому секторі? Український газовий сектор функціонує за принципами Української Радянської Соціалістичної Республіки. Фактично існує та сама нормативна база, навіть не зважаючи на нещодавно прийнятий закон про функціонування газового сектору. Цей закон не змінює принципово ситуацію.
На сьогодні встановлення економічно обґрунтованих цін має стосуватися не всіх учасників газового ринку, як споживачів, так і виробників, постачальників та транзитерів. Цього не відбулося. Навпаки, за останній місяць прийняття закону і ті обіцянки, які зробив уряд, говорять про те, що адміністрування у газовому секторі зростає. Зростання цін на 50% з 1 серпня поточного року в якійсь мірі покращить ситуацію в компанії НАК «Нафтогаз України». Найбільше це вигідно монопольному постачальнику «Газпрому». Водночас певною мірою це відповідає вимогам Міжнародного валютного фонду. Але з точки зору ринковості відносин, а це насамперед мотивація дій на ринку і споживача, і постачальника, жодних зрушень не буде. Також поки що не зрозуміло, в який спосіб буде збільшена платіжна дисципліна. У нас сьогодні на внутрішньому ринку платіжна дисципліна – це один із загрозливих моментів.
Що стосується збору коштів, то насамперед збільшення збору коштів буде спрямовано на розрахунки за газ із російським постачальником. З іншого боку, на превеликий жаль, те, що обіцяє уряд, але заднім числом, уже вдогонку про збільшення адресної допомоги українському споживачеві, який цього потребує, - не прозоро і не зрозуміло в який спосіб. Якщо так, як поки що задекларовано. Мені видається, що дуже сумнівним є успіх того, що гроші дійдуть до того, хто їх потребує, - до мало забезпечених громадян України.
З іншого боку, якщо в такий спосіб, коли просто відбуватиметься компенсація з бюджету та підвищення цін, не буде жодного стимулу економити газ. Багато країн проходили приблизно цю ж фазу – Польща, Угорщина, Словаччина, Балтійські країни, де відповідні реформи проводилися таким чином, аби стимулювати споживача економити газ якомога більше. У нас на сьогодні це не є зовсім актуальним, тому що ми пов’язані контрактами із російською стороною на відбір обов’язкових обсягів газу. тобто тут є і «за», і «проти».
З іншого боку якщо компенсація проходитиме через проплату при неясних механізмах, тому що зараз задекларовано список людей, яким потрібно компенсувати це підвищення цін, визначатиме то облгази, то місцева влада, а чітко хто саме відповідатиме за формування цього списку, поки не ясно. А 1 серпня уже на носі.
Мені видається, що в даному випадку можна зрозуміти НАК «Нафтогаз України», Міністерство палива та енергетики, які, очевидно, й ініціювали цю акцію. Але в жодному випадку не можна зрозуміти уряд і нинішню владу, тому що це достатньо непродумана акція, яка призведе до того, що впаде платіжна дисципліна ще більше, всі надходження, які прийдуть, будуть зосереджені знову ж таки на імпорт газу. І це майже не вплине на розробку, на притік інвестицій в український сектор газовидобутку та розробки родовищ.
Олег Соскін:
Якщо ми з вами проаналізуємо ситуацію та прийняття рішення про підвищення тарифів на 50%, то стане зрозуміло, що це несправедливе рішення. З одного боку урядом вводяться преференції, а уряд, не секрет, є олігархічним (раніше були два клани – Тимошенко та Ющенко, тепер прийшли нові два клани – клан Кучми та Донбасу), але нічого не змінилося. Вони продовжують ту ж саму економічну політику: вони зменшують ціну газу для олігархічних груп, тобто власників металургійних заводів, трубних заводів, гірничозбагачувальних комбінатів, коксохімімів та хімічних заводів, цукрових заводів. Саме для цього була зменшена ціна до 40 доларів. Тому що вони закуповують цей газ, який іде з Росії. І зараз, ми знаємо, для них є преференція, пільгова ціна в межах 200 доларів. Тобто навіть нижче за ту ринкову ціну, за якою закуповується газ. Це не враховуючи 20% ПДВ та транспортної складової.
Отже ми бачимо, що уряд Азарова, Тігіпка, Януковича орієнтований на продовження експлуатації широких верств українського населення. Кардинальним планом по підвищенню пограбування українців є абсолютно людожерське рішення по підвищенню з 1 серпня ціни на газ для споживачів, для всіх пересічних українських громадян.
Що це означає? Це означає, що вони підвищують ціни для тих, хто споживає до 2,5 тисяч кубів газу. Тепер ці люди платитимуть близько 750 гривень, це в межах ста доларів. Для тих, хто споживає до 6 кубів, ціна становитиме близько тисячі гривень, тобто ста євро.
Але я хотів би, щоб ми з вами пригадали одну річ. Це – курс гривні, який був до вересня-жовтня 2008 року. Один долар тоді був 5 гривень. І тоді ми з вами всі платили за газ порядку 70 доларів, якщо споживали до 2,5 тисяч кубів, або 750 гривень, 150 доларів, – ті, хто споживав до 6 кубів газу.
Скажіть, будь ласка, хто зробив девальвацію у 2008 році. на 60% нашої національної валюти? У чиїх інтересах вона була зроблена? Зробив її бандит Стельмах разом із Ющенко, разом із кланами. І зараз йому продовжили термін ще на 2 роки. Що вони роблять сьогодні? Вони автоматично перекладають це все на громадян України для того, щоб легше було красти. А з другого боку ми з вами знаємо, що паралельно йде друкування гривні. Абсолютно тупе друкування гривні Стельмахом. І тут нічого складного немає.
Відбувається зростання обсягу грошової маси. За півроку, з 1 січня до 1 липня 2010 року, зростання грошової маси було 487,5 мільярди гривень в обігу, стало 533 мільярди. Отже, було тупо впущено в обіг 46 мільярдів гривень. А готівки було надруковано… На 1 січня було 157 мільярдів готівки надруковано, то на 1 липня стало 168,3 мільярдів, тобто на 11,3 надрукували гривень.
Тепер що буде далі. Вони знову збільшують ціну, щоб вигребти вже останнє у людей. А потім вони восени зроблять девальвацію гривні. І «эта песня хороша – начинай сначала»… Знову ми з вами матимемо ситуацію, коли вони нам скажуть: «Бачите, внутрішня ціна на газ не відповідає тій ціні, за якою ми його закуповуємо!». Вона ніколи й не буде відповідати! Спочатку світові спекулянти девальвували євро, а тепер почали грати на збільшенні курсу євро до долара. Отже, що це означає? Що робить Стельмах? Замість того, щоб зробити currency-board та прив’язати гривню до валютного кошика, щоб зробити її більш стабільною, вони прив’язали її до долару, і ми знову стаємо полем для світових спекулянтів. І ми бачимо, що зараз курс гривні відносно до євро падає. Було 9,60 – зараз 10,30 і т.д.
Хто від цього виграв? Знову клани виграли. Знову виграли ті, хто розграбував банки. Хто програє? Ми всі з вами. Так я от думаю, до якого часу все це можна терпіти?
Зараз якщо ціна на газ піднімається на 50%, то це означає повний колапс для середнього класу і дрібної, середньої національної буржуазії. Вона ж не може цього витримати. Тому що це означає, що собівартість всієї її продукції зросте мінімум на 40%. Тому що енергетична складова комунальних послуг (електрика, вода, перевезення, транспортна складова) сидить в усіх продуктах та у всій продукції.
Таким чином, ми з вами можемо говорити, що економіка України, яка і так є найслабшою та найгіршою не тільки в Європі, а й займає останні місця в світі, фактично лусне. Тоді правильно, тоді російським суднобудівельним компаніям можна за безцінок забирати наші шість суднобудівельних заводів. Тоді можна буде забрати газову систему. Отже, замість того, щоб навести лад з національною складовою видобутку газу, а це порядку 20 мільярди кубометрів газу, і подивитись, хто сьогодні є власником цього газу, куди він дівається, чому не стоять лічильники на газових системах, чому цей газ не доходить до споживачів, чому у споживачів не стоять лічильники у кожному будинку, чому не стоять лічильники на розподільчій ділянці, де стоять розгалуження від центрального газопроводу, щоб зробити те, що сказав Європейський Союз. Чому не поставити лічильники на нашій території, де газ заходить з Росії? Замість того, щоб зробити дуже прості речі, які не дають можливості красти газ, вони знову переходять до моделі, коли на нас з вами хочуть покласти ті проблеми,, які вони створили.
Я думаю, що населення не повинне мовчати і змиритися з цим рішенням. Потрібно просто вимагати негайної відставки цього уряду. Особливо, Тігіпка. Це – вовк в овечьей шкуре, дуже небезпечна і підступна особа, яка прикривається ринковими гаслами. Негайно потрібно цей уряд відправляти у відставку, і повинен приходити уряд народної довіри. Разом з тим, потрібно негайно розпускати цю Верховну Раду. Це – скотобаза. Це – свиняче стадо. Це – не Верховна Рада, не вищий законодавчий орган. Там сидять продажні особи. І потрібно проводити вибори по відкритим спискам. Після цього страшного Податкового кодексу, після бездарного Бюджетного кодексу, після формування таємних структур у Податковій, після надання фактично рекетерських повноважень податковій поліції з одного боку і посилення важелів репресій проти малого і середнього бізнесу, а з іншого боку перекладання свої бездарної та безглуздої політики – після всього цього терпіти вже не можливо.
Якщо люди хочуть буди рабами, щоб далі з них вже шкуру зняли, тому що це підняття цін – це намагання зняти з людини шкуру. Зрозуміло, що до 2,5 тисяч кубів майже ніхто не споживає. Основне споживання йде до 6 тисяч кубів. Це означає, що люди платитимуть одну гривню за тисячу кубів. Я не знаю, як на сьогоднішній день це можна буде витримати громадянам України. У нас сьогодні середня заробітна плата по Україні 200 євро та менше. Отже, тепер людина заплатить комунальні послуги, і на життя вже в неї грошей не залишиться.
Якщо це відбудеться, то населення буде неспроможне платити.
А що стосується фінансово-економічної ситуації, тут я згоден із нашим попереднім доповідачем, НАК «Нафтогазу» не вдасться поправити. Тому що зараз оплата газу фактично відбувається за рахунок кредитів. Остання проплата газу за червень 780 мільйонів відбулася за рахунок кредиту, який Азарову дав Путін через свій банк «ВТБ», 2 мільярди доларів. От з цих грошей і відбулася проплата за червень. Але ж їх потрібно повертати.
І останнє, вони зараз хочуть взяти в МВФ майже 20 мільярдів доларів. Ми з вами повинні розуміти, що це ляже на наш зовнішній борг, який сьогодні складає порядку 44-46 мільярдів доларів. Ми навіть точно не знаємо після того, як уряд взяв додаткові кредити у «ВТБ». Скільки вони взяли? Чи 2 мільярди, чи 4? Чи взяли ще 2 мільярди на добудівництво атомних реакторів на Хмельницькій атомній станцій. Але то брехня. Це гроші, які фактично сьогодні використовуються для того, щоб звести Державний бюджет. Ви знаєте, що дефіцит Пенсійного фонду на сьогодні складає 40 мільярдів, дефіцит Держбюджету за півроку – 15 мільярдів гривень. Отже, грошей в Україні сьогодні немає. Ми – банкрот. Тому вони зараз стоять і моляться перед МВФ, просять ці гроші. Але якщо ми ці гроші беремо, то ми стаємо абсолютним банкротом. тоді нас чекає доля Аргентини, Мексики, Єгипту. Подивіться, що сталося з тими країнами, які ще у 80-х роках отримали гроші від МВФ.
Тож я вважаю рішення про підняття цін абсолютно неприйнятним. І цей крок не вирішить ніяких наших проблем. Навпаки їх буде ще більше.
Богдан Соколовський:
Дуже часто у нас оперують такими поняттями, як ціни на газ для споживача і для виробника. В Україні ціни на газ для споживачів насправді є одними з найнижчих, якщо не найнижчі, в Європі. А з іншого боку виробникам газу, тобто видобувачам у нас платиться найнижча ціна в абсолютному обчисленні. Якщо порівнювати з іншими країнами, і враховувати купівельну спроможність нашої гривні, то у нас насправді для споживачів ціни на газ є найвищими в Європі. Приблизно у 2,5-3 рази наша ціна у відносному порівнянні вища, ніж у Польщі. Тобто газову складову ми оплачуємо істотно вищим відсотком середньої зарплати.
Інше питання – газова складова в Україні є приблизно у 2-3 рази вища, ніж в середньому по Європі. Тобто мало того, що ми платимо найбільше за одиницю газу у відносному обчисленні, то ми ще і за газ сплачуємо найбільше, бо ми ще й на душу населення більше споживаємо.
Те саме, до речі, стосується і електроенергії. І у нас начебто найнижча ціна, якщо рахувати у копійках, але насправді якщо перерахувати це у купівельну спроможність, то у нас є найвища ціна в Європі за електроенергію. Навіть трохи вища, ніж в Росії.
Ще один аспект. До чого призведе це підвищення цін зараз при тій нормативній базі, яка є і яку обіцяють зробити. Абсолютно чітко зрозуміло, що правоохоронні органи дістають ще одну розв’язану руку. Це так само буде, як протягом останніх місяців було з ДАІ, Податковою адміністрацією і т.д. Якщо ми повинні, але не можемо платити за газ, значить, тоді будуть санкції, які вже не законними, а підзаконними актами розв’язують руки тому самому податковому поліцейському, енергетичному нагляду і т.д. І таким чином населення та «неугодний» бізнес стає ще більш вразливим.
Ігор Бураковський:
Ключовою проблемою, яка постає під час обговорення ціни на газ, є те, що ми зводимо все до якогось одного інструмента та одразу робимо великі узагальнення про наші проблеми з газом та проблеми всесвіту. Мені здається, це не зовсім правильний підхід. Тому що ми чітко повинні для себе визначити предмет нашої сьогоднішньої бесіди. Наскільки я розумію, це – роздрібні ціни на природний газ, який використовується для потреб населення. Поки що ми не знаємо, які будуть житлово-комунальні послуги, як вони будуть робитися, як будуть якісь інші моменти йти. Поки що ми говоримо про це конкретне рішення, яке було прийнято, і навколо якого побудована велика кількість міркувань стосовно того, як воно буде чи не буде впливати.
Тут у нас є три основні учасники. З одного боку це, звичайно, населення, споживачі, з іншого боку – житлово-комунальне господарство, умовно кажучи, мережі які безпосередньо нам постачають газ у тій чи іншій формі. І також є регуляторна частина, яка представлена безпосередньо державою.
Я навмисне кажу такі теоретичні речі, тому що питання є дуже складним, і його дуже легко заполітизувати. Ми можемо любити чи не любити владу, але тут дуже важко розділити економічний сенс від наших уявлень про те, як влада буде цим користуватися. Але оскільки я не політик, я не хотів би говорити про якісь такі великі речі.
Я хотів би викласти чотири дуже конкретні тези. Вони, можливо, не дуже популярні та підуть врозріз з тим, що говорилося. Але мені здається, що вся наша дискусія, попри всі політичні моменти, повинна будуватися навколо чотирьох пунктів.
Перший пункт. Ми повинні всі розуміти, що сьогодні у світі немає дешевих ресурсів – чи вони є власного видобутку, чи вони імпортовані. Враховуючи динаміку споживання ресурсів з боку Китаю і т.д., дешевих ресурсів не буває, особливо коли йдеться про природні ресурси. Вони можуть бути дешевими у поточному плані, але в середньостроковому плані ми отримаємо відповідні проблеми, пов’язані з економікою, екологією і т.д. І не зважаючи на всі коливання цін на нафту і газ, в тому числі, ми повинні цей момент зрозуміти, і він має стати основою нашого світосприйняття.
Другий. Я погоджуюся з тим, що тарифи – це лише частина проблеми. А сьогодні важливо, щоб подібного роду рішення приймалися в певному пакеті. Який це може бути пакет, якими можуть бути наступні майбутні кроки, ми повинні розуміти підвищення цін на газ для населення, та що буде з ціною на газ для підприємств. Як далі піде політика, пов’язана з тим, як будуть модернізуватися відповідні мережі, ціноутворення, транспортування, і як в залежності від всього цього розвиватиметься газовий ринок. Одразу його реформувати дуже складно, але ми повинні розібратися, де знаходиться сьогодні ця точка, маються на увазі, тарифи на газ для населення, у більш загальній системі.
Третій. Ми сьогодні бачимо проблему, яка є не тільки проблемою сьогодення, а це – вічна проблема, соціальної допомоги та соціального захисту. Це – «ахіллесова п’ята» української економічної системи. Її доведеться реформувати, що б ми там не говорили. І будь-яке реформування системи соціальної допомоги завжди буде болючим. Не можна зробити так, щоб всі були задоволені та споживали ще більше. Через всі періоди потрібно проходити і про всі моменти потрібно говорити.
Четвертий. Не дуже популярний. В цій системі, про яку ми сьогодні говорили, ми пропустили одну дуже важливу точку – відповідальність споживачів. Відповідальність споживачів природного газу як промислових, так і домогосподарств. І ми повинні чітко зрозуміти, що ця відповідальність означає не тільки своєчасну сплату по рахунках, але це й певні інвестиції, пов’язані з енергоефективністю та енергозбереженням. Я не хочу на цю тему зараз дуже багато говорити. Але за ці речі потрібно платити. Якщо ми очікуємо, що держава нам раз і назавжди подарує нам теплоізольовані вікна і т.д. Цього ніколи не буде. Через період усвідомлення цього потрібно буде пройти. І пройти, на жаль, можливо, з певними втратами.
Тепер те, що стосується сьогоднішньої ситуації. Я думаю, що зараз трохи передчасно говорити про стрімке зростання цін на житлово-комунальні послуги, на споживання газу. Мене непокоїть один крок, який мав би бути елементом цього пакету. Треба дуже уважно подивитися на стосунки між НАК «Нафтогазом України» та підприємствами Теплокомуненерго, тими, які безпосередньо використовують газ. Тут ми спостерігаємо надзвичайно цікаву картину. Я хотів би навести декілька цифр. Станом на 1.04.2010 в середньому рівень оплати за спожитий газ населення склав 101,9%. Чому такий показник? Тому що, очевидно, сюди були враховані борги попередніх періодів і таким, чином, дораховувалися певні кошти. При цьому ми можемо говорити, що по Донецькій області рівень оплати населення платежів за газ складає 97,1%, по Дніпропетровську – 94,8%. Тобто досить пристойні показники.
А з іншого боку ми можемо взяти оперативну інформацію НАК «Нафтогаз України» про стан розрахунку підприємств Теплокомуненерго за природний газ за опалювальний сезон 2009-2010 років. Тут не зовсім коректна база підрахунків, але вона дає нам певне уявлення про ситуацію. Що ми бачимо? Рівень розрахунків: Донецька область – населення розраховується на 97%, підприємства Теплокомуненерго 57%, Дніпропетровська – населення на 94,8%, підприємства Теплокомуненерго – 57%. Тут одразу виникає економічне, політичне і кримінальне питання. Де зависають гроші? Як вони використовуються? Чому вони йдуть до НАК «Нафтогаз України»?
І в цьому сенсі, якщо ми хочемо оздоровити ситуацію навколо «Нафтогазу», тарифи для населення є лише частиною проблеми.
Мене непокоїть одна річ. Те, що на сьогоднішній день у поточної влади немає того, що я називаю такими високопарними словами, стратегічної комунікації. Стратегічна комунікація мала б полягати в іншому. Очевидно, потрібно було звертатися до населення, до основних «стейт-холдерів», пояснювати ситуацію, наводити цифри та пояснювати, чому 50%-ве підвищення тарифів дасть нам очевидний зиск, паралельно із конкретними заходами. Доки у нас цього немає, у нас і так існує невелика довіра до влади, а без такої стратегічної комунікації подібні речі взагалі буде дуже складно аналізувати. І якщо ми надалі будемо йти таким шляхом, то нас ще чекатиме багато неприємних сюрпризів. Наприклад, якщо мова йтиме про підвищення пенсійного віку. Я особисто прихильник підвищення пенсійного віку. Але як і в якій мірі це буде робитися, це також має бути у відповідній мірі пояснено, продискутовано. У такому випадку суспільство буде розуміти, як і куди ми будемо рухатися далі.
Сергій Таран:
Безумовно, підвищення тарифів матиме політичні наслідки для України. І перше, де це відобразиться, безумовно, будуть вибори. Тому що частина населення почне відчувати зміни. Так чи інакше уряд вже підтвердив, що тарифи будуть підвищені, і так чи інакше це вже почнеться восени. Безумовно, це не лише тому що підвищилися ціни. Наприклад, субсидії зможуть отримати лише ті, хто не мають боргів по переднім житлово-комунальним послугам. Це означає, що частина людей навіть не зможе претендувати на ці субсидії. Для опозиції те, що відбулося стало чудовою ідеологічною площадкою, тому що завжди опозиція зможе казати, що таке неоднозначне рішення, як здача Севастополя було прийняте з умовою, як тоді казали урядовці, що не будуть підвищені ціни на газ для населення, але це відбувається. Тому, безумовно, для місцевих виборів це матиме значення.
Але для Партії регіонів є чітка задача, під яку робився і власне закон про вибори до місцевих органів влади. Однозначна задача – виграти. Тому перший однозначний наслідок цього рішення: на місцевих виборах ми можемо очікувати посилення адміністративного тиску, підвищення рівня фальсифікацій і використання тих методів, від яких Україна вже почала відмовлятися.
Якщо до президентських виборів рівень фальсифікації в Україні за різними оцінками складав лише відсоток, то зараз це буде не відсоток, а значно більше. Можливо, цей показник сягатиме 10%, особливо по мажоритарних округах.
Тож ми на собі відчуємо той політичний наслідок, що політична система, яка в Україні вважалася відносно демократичною, зараз, можливо, вже буде не такою демократичною.
Другий наслідок, про який вже говорили мої колеги. Фактично ми можемо констатувати політичну відмову від реформ. Я абсолютно в цьому згоден із паном Ігорем. Якби у нас були реформи, то, очевидно, влада мала би пояснити їх суть. Більше того, я б навіть загострив цю тезу. При правильному поясненні населенню та громадянам, в чому суть реформ і куди підуть їхні кошти, це підвищення тарифів можна було б зробити популярним. Населення справді дуже страждає від того, що якість житлово-комунальних послуг в Україні достатньо низька. В Україні ЖЕКи – це одна з тих інституцій, які викликають найбільше негативу у населення. Якби уряд чітко пояснив, що вони збираються це реформувати, що збирають кошти для того, щоб внести певні зміни, то ця реформа стала би популярною. Але, очевидно, що ніяких реформ немає, тому що нічого сказати. І це механічне підвищення цін, напевно, означає, що ніякі реформи і не будуть здійснюватися.
Третій наслідок цих дій – це очевидне загострення політичної боротьби всередині Партії регіонів, всередині уряду. Особливо серед тих людей, які відповідають за економічний блок. Тому що очевидно, що комусь доведеться нести відповідальність за подальшій дії. Очевидно, хтось це буде списувати на Тігіпка, хтось вважатиме, що це крок, за яким стоїть Азаров. Можливо, шукатимуть і інших людей, які до цього геть не причетні.
Яскравий приклад. Ми знаємо, що в Україні великі борги по зарплатах. І уряду варто було б спочатку покрити борги по зарплатах, у тому числі по державних, потім – підвищувати тарифи. Але Азаров на останньому засіданні уряду поклав відповідальність за погашення заборгованостей по зарплатах на віце-прем’єра Тихонова. Мені здається, що це не той віце-прем’єр, який має нести пряму відповідальність за покриття боргів по зарплатах. Тому, очевидно, що крок, який відбувся, оголошення підвищення тарифів означатиме, що всередині уряду надзвичайно загострюється боротьба, внутрішня боротьба і, очевидно, доведеться шукати якихось жертв. Хто буде цими жертвами – це буде одна з інтриг, яку ми дізнаємося у вересні.
І четвертий політичний наслідок – це те, що всередині правлячої коаліції буде знижуватися роль таких політичних сил, як Комуністична партія України. Безумовно, для КПУ це був достатньо вразливий крок, тому що КПУ дуже серйозно політично постраждає, оскільки з ними в тому числі пов’язують це підвищення, оскільки вони є членом коаліції. І КПУ не залишиться нічого, крім як виступати з критичними заявами цієї коаліції і уряду.
Це означатиме те, що в правлячій коаліції відбуватиметься подальше тіньове пере форматування. Те, що фактично відбувається і зараз, коли за рахунок підтягування «тушок», інших політичних сил тихе тіньове пере форматування цієї коаліції. Через це роль КПУ та Блоку Литвина стає все менш важливою.
