Перспективы получения кредита МВФ
7 липня у прес-центрі медіа-холдингу «Главред-медіа» відбулася прес-конференція на тему: «Перспективи отримання кредиту МВФ. На що підуть ці гроші?».
У прес-конференції взяли участь:
- президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки, доктор економічних наук Володимир Лановий,
- виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко,
- старший аналітик програми «Соціальна економіка» Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Ґазізуллін.
Володимир Лановий:
Почну з того, що переговори і угоди з Міжнародним валютним фондом носять конфіденційний характер. Ми всі з вами це бачимо. Тому пряму та повністю достовірну відповідь про отримання та напрямки використання грошей Фонду дати складно.
Прикладом можуть бути події 2008-2009 років, коли було отримано 16 мільярдів доларів і говорили, що це на підтримку валюти. А насправді ці гроші отримував Національний банк, 11 мільярдів доларів. Але тепер Тимошенко сказала те, що всі знали і до того: вона використала для фінансування дефіциту бюджету 4,7-4,8 мільярдів доларів. Нацбанк про це говорив у своїх звітах.
Отже, напрямки використання та договори з МВФ, і власне виконання цих договорів з боку уряду – всі ці моменти є недостовірними і достатньо суперечливими. Але по окремих ознаках та фактах, тобто між рядків можна прочитати деякі речі.
Перше, що я б сказав. У бюджеті на цей рік не передбачено залучення коштів Міжнародного валютного фонду, окрім двох мільярдів доларів. Якщо так, то гроші не будуть направлені на потреби економіки. Тільки гроші, які йдуть через бюджет, я маю на увазі прямі інвестиції і тому подібні заходи уряду, можуть бути використані для будівництва, купівлі нових технологій, цілих підприємств, інфраструктури, соціальних потреб, гуманітарних програм, науково-технічних програм. Всі ці напрямки можливо фінансувати лише через бюджет. Якщо їх там немає, то на ці напрямки вони не будуть використані.
Друге. Ми знаємо, що програма називається Stand-by. А ця програма відновлює платоспроможність країни, її валютний баланс і стійкість грошової системи держави. У таких випадках гроші отримує Національний банк.
Третій факт, який прочитаний між строками. Минулий договір з Міжнародним валютним фондом передбачав лише терміновий кредит на два роки в критичних умовах. Він укладався у терміновому режимі. У жовтні одразу виділили гроші без всяких особливих угод і т.д. Отже, це була критична ситуація, гроші були виділені з якихось резервів стратегічного характеру МВФ на допомогу такій великій державі як Україна. І вони були виділені на короткотерміновий період.
Четвертий. Сума зменшена з 19 до 15 мільярдів доларів. Чому? Тому що за останні три місяці Національний банк купував валюту на міжбанківському ринку і поповнював свої валютні резерви. Валюти в країні зараз надлишок, валютний баланс – позитивний. Для утримання курсу, щоб він револьвував до більш таких серйозних значень, як 6 чи 7 гривень за долар, Національний банк купує біля 1,2-1,3 мільярдів доларів вже три місяці. Він також купував у грудні та січні, але там було менше мільярду. І на це не зважали, тому що думали, що це короткотерміновий факт. А тепер ми бачимо, що поповнення резервів Національного банку відбулося, а, значить, на цю суму Міжнародний валютний фонд зменшив програму.
Є розрахунки, які говорять про необхідний мінімум резервів Національного банку по відношенню до потреб країни, особливо в імпорті, різного роду термінових платежах і т.д.
Отже, з цих фактів можна зробити висновок, що це буде кредит реструктуризації старих боргів України, які є дуже великими, і повернення яких дуже вдарить по валютному забезпеченню, по потребам держави по отриманню необхідних імпортних засобів і сировинних, і технічних, і обладнання і т.д.
Отже, такий висновок. Нова влада, тобто нова фінансова влада в державі – уряд і Національний банк, проводять політику стабілізації цін на валютному і товарному ринках. Як це робиться – інше питання. В тому числі за рахунок вилучення грошей з банківського сектору. Більше ніж 100 мільярдів гривень вилучено грошей у банків на депозит Національного банку, і тим самим укріплено ситуацію з інфляцією цін (ціни стабілізувалися). Але, звичайно, це дуже погано відображається на умовах функціонування економіки – реальних підприємствах та виробництвах, обігу торгівлі, фінансів і т.д. Але це ще раз говорить про те, що уряд підходить дуже прагматично. Тут потрібно відкинути будь-які політичні оцінки, політичні звинувачення і т.д. Уряд підходить дуже прагматично: він намагається укріпити гривню і на товарному, і на валютному ринках, повернути довіру до гривні. і це відбувається вже. Тому що вже два-три місяці депозити населення зростають, тому що люди повірили, що потрібно вкладати гроші в банки у гривнях, а не у валюті.
Отже, уряд намагається повернути довіру до гривні, стабілізувати державні фінанси, а це не можливо без обслуговування зовнішніх і внутрішніх боргів. Величезні борги минулого року – біля 140 мільярдів гривень – збільшили загальний борг держави до 340-350 мільярдів гривень. Це – величезні гроші, величезне обслуговування, величезне навантаження на державні фінанси, на бюджет.
Я вважаю, що прагматики пішли таким шляхом обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу, щоб це не призводило до нових накопичень, а значить, і до нових втрат у бюджеті у наступних роках. Тож уряд сподівається працювати не один рік, а декілька. Зараз він закладає умови вирівняння пропорцій, того величезного боргу, який висить над державним бюджетом. І треба або складати профіцитний бюджет, щоб повертати борги та зменшувати навантаження на бюджет. Але уряд пішов іншим шляхом: він збільшує нові запозичення. На внутрішньому ринку він збирається отримати 67 мільярдів гривень запозичень. Плюс 28 мільярдів гривень він випустив облігації ПДВ. Це також можна вважати певного роду боргами уряду. Вони є, вони висять, і їх потрібно буде повертати. Тобто він вже збільшив на 100 мільярдів гривень внутрішні борги. Тому уряд бере і зовнішні борги для того, щоб погасити зовнішні та, можливо, реструктурувати внутрішні борги в зовнішні. Тому що внутрішні борги коштують під 30%, зовнішні – 2-3%, а з обслуговуванням - 4%.
Ми бачили, що уряд намагався розмістити облігації на європейському ринку, тобто єврооблігації. Але це поки що не вдається. У всякому разі поки що немає позитивної інформації, пан Устенко знає це краще за мене, а це говорить про те, що це скоріше за все буде невигідне розміщення, і вони не реструктурують у позитивному відношення вартість нашого внутрішнього боргу.
Якщо ці мої передбачення, виходячи з таких поглядів, справедливі, то потрібно підтримувати ці починання уряду. Значить, борг настільки великий. Бюджетні ризики настільки вагомі. Ми пережили величезні втрати від переходу від чотиридоларової ціни на газ, величезні витрати від провалу курсу гривні, і величезні втрати від величезних боргів минулого року. То був кризовий рік, можна обговорювати різні варіанти. У всякому разі Пинзеник взяв і пішов з уряду, а дехто почав працювати і дещо стабілізував ситуацію. Хоча я не за те, щоб у таких величезних обсягах проїдати гроші, як це робив уряд у передвиборчий рік. Звичайно, він завдав великої шкоди, тому нинішній уряд має це виправляти.
От такі мої погляди. Тобто сугубо фінансовий аспект цього кредиту без матеріальних наслідків для економіки. Але, можливо, це крок до майбутньої стабілізації.
Зовнішній кредит надається у валюті, на відміну від Греції, яка отримує зовнішній кредит в тій валюті, в якій вона працює. Тому там зовнішні кредити необмежені. Вони попросили 130 мільярдів, не 15, і їм дадуть 130. Це ніяк не вплине і не викличе якісь дисбаланси всередині країни. У нас же обмеженими є суми валюти, які надходять з-за кордону, тому що величезні надходження з-за кордону дуже сильно штучно укріплять гривню. А це означає, що три або дві гривні буде до одного долара. ЦЕ означає, що буде дуже вигідно все завозити в Україну, починаючи від молока і закінчуючи італійським взуттям і т.д. Все тоді треба буде завозити і можна буде взагалі нічого не виробляти. А навіщо тоді наші підприємства?
Тому рівновага між експортом та імпортом є суттєвим чинником макроекономічної стабільності. Ми декілька років проводили політику форсованого збільшення внутрішнього споживання. Ресурсом внутрішнього споживання зробили імпорт. Це була абсолютно сліпа політика. Без будь-яких серйозних оцінок, розрахунків та зважувань. До чого це призвело, ми знаємо.
У минулому році через такі величезні кредитні зобов’язання, які були короткотерміновими плюс довгострокові зобов’язання, про які просто Захід сказав «віддавайте зараз». Держава мала віддати всі – приватні кредити, банківські, державного сектору. Ми віддали 13 мільярдів чистої валюти!
Олег Устенко:
Позвольте мне поделиться нашим видением ситуации, как мы видим развитие наших взаимоотношений с Международным валютным фондом.
Прежде всего, следует сказать, что та договоренность, которая достигнута в Киеве во время работы миссии Международного валютного фонда, она о том, что может быть продолжено сотрудничество по программе Stand-by. Сама программа не подписана, самого соглашения о программе нет. Это соглашение о том, что соглашение может быть подписано. Это первый момент.
Второй важный момент состоит в том, что есть целый ряд условий, которые Украина должна выполнить для того, чтобы 28 июля совет директоров Международного валютного фонда принял решение о том, что программа с Украиной может быть подписана. То есть все находится на стадии условности.
Есть целый ряд требований, согласно пресс-релизам Международного валютного фонда, которые позволяют понять, чего хотят от Украины.
Прежде всего, и это не новое в том, что говорит МВФ, речь идет о фискальных проблемах, существующих в стране. Мы знаем, что официальный дефицит, который отражен в бюджете, составляет порядка 5,3%. Однако, мы понимаем, что есть достаточно большой скрытый дефицит. Он базируется на том, что есть дефицит НАК «Нафтогаза», цена на газ действительно не стала такой большой, как мы ожидали изначально. Все равно эта цена около 240 долларов, если смотреть средневзвешеннею цену по 2010 году. Она не на много отличается от той цены, которая была в 2009 году. Если в прошлом году НАК «Нафтогаз» имел дефицит около 2,5% ВВП, то очень сложно предположить, каким образом НАК «Нафтогаз» сможет иметь дефицит 1%, как сейчас прописано в бюджете, без изменения цены на газ.
То есть требования МВФ вполне разумны и правильны. Так или иначе их нужно выполнять. Самое основное требование – это стабилизация системы государственных финансов.
Здесь есть четкое требование, связанное с тем, что дефицит бюджета должен быть 5,3% в 2010 году. Это значит, что необходимо урезать все затраты, которые есть, расходную часть бюджета. Это значит, что необходимо пытаться пополнить доходную часть бюджета. Я понимаю, что новая команда над этим работает и занимается вопросами, связанными с администрированием, так как сейчас рассматриваются вопросы, связанные с доходной частью бюджета. В расходной части бюджета – это поднятие тарифов. Без этого не обойтись, и это одно из важных условий, которое выдвигается Международным валютным фондом для того, чтобы программа Stand-by была возобновлена.
То есть целый ряд больших фискальных условий, что показывает с одной стороны твердость позиции МВФ, с другой стороны – прагматичность новой команды, которая понимает эти требования и, похоже, будет двигаться в этом направлении.
Можно спекулировать сколько угодно на тему того, будут или не будут приняты адекватные меры до конца июля, то есть до совета директоров МВФ в Вашингтоне. Я так понимаю ситуацию, что если сейчас в Украине не будет сделано никаких подвижек, то решение не будет принято. Это значит, что решение будет отсрочено.
Тоже правда, что новая команда находится в сложной ситуации, которая состоит в том, что на все это накладывается новый политический цикл, связанный с выборами в местные советы 31 октября. А непопулярные меры могут негативно повлиять на то, каким образом видят политики свое будущее. Это может быть важным ограничением.
Тоже правда, что все равно, какую сумму Украина могла бы получить от Международного валютного фонда – был бы это 1 миллиард или 15 миллиардов. В любом случае сотрудничество с Международным валютным фондом – это очень позитивный сигнал. Прежде всего, это позитивный сигнал, связанный с тем, что Украина имеет большое бремя внешних долгов. Я в данном случае не имею в виду государство Украина, государственный долг, а я имею в виду общий суммарный долг, который составляет больше 100 миллиардов долларов.
Эти долги требуют серьезной реструктуризации. До сих пор на фоне переговоров с МВФ и правильной риторики, которую проводила правительственная команда, удавалось реструктуризировать практически 100% наших долгов. Вот в прошлом месяце 100% долгов было реструктуризировано. Опять-таки это подогревалось переговорами с МВФ с одной стороны и правильной риторикой власти с другой. Но в такую игру долго играть было нельзя – было необходимо переходить к каким-то действиям. В данном случае переговоры с МВФ явились этими конкретными действиями. И, похоже, победа новой команды состоит в том, что у них уже есть договоренность о договоренности получения кредита МВФ.
Последствия этого будут такими. Прежде всего, мы в праве ожидать, что уровень реструктуризации долгов частного сектора, банковского и корпоративного снова будет высоким. По крайней мере, до конца 2010 года нет опасений, связанных с тем, что уровень реструктуризации долга будет низким. Это значит, что часть платежей будет отсрочена на будущие периоды времени, что смягчает нагрузки на гривну, ситуацию в самих банках и ситуацию в украинском корпоративном секторе. Это с одной стороны.
С другой стороны мы в праве ожидать, что украинские рейтинги начнут потихоньку подниматься. Это тоже позитивно с точки зрения привлечения дополнительных денег для частного сектора с одной стороны, с другой стороны возможности выхода на IPO наших украинских компаний, возможности стабильной работы украинского банковского сектора. Мы видим уже первые подвижки, связанные с этим.
Прежде всего, подвижка, связанная с тем, что вчера Fitch Ratings поднял рейтинг Украины. Это уже полезно и позитивно. Более того, мы знаем, как говорит Владимир Тимофеевич, что в бюджете предусмотрено 2 миллиарда долларов, это средства, которые должны прийти от МВФ, и которые будут финансировать дефицит бюджета. Это уже заложено в бюджете 2010 года. Из чего можно сделать вывод, что мы в праве с вами ожидать очередной транш МВФ в этом году. Все равно, когда будет начата программа – будет ли это конец июля, август, сентябрь или октябрь. Но мы в праве ожидать, что транш, который зайдет в 2010 году, скорее всего, будет колебаться в пределах 2 миллиардов долларов.
Следующий важный момент, что сейчас нам становится легче заимствовать на внешних рынках. Да, действительно, украинский бюджет на 2010 год предусматривает заимствования на внешних рынках при помощи инструмента евробондов, еврооблигаций украинских. Предусмотренная сумма порядка 1,5-1,6 миллиардов евро. Эти деньги планируется одалживать на европейских площадках. Это тоже правда, что со следующей недели начинается маркетинговая компания по поводу размещения украинских евробондов на европейских площадках. На фоне этого договоренность с МВФ, изменение рейтинга Украины Fitch Ratings, возможные последующие изменения в других международных рейтинговых агентствах может очень позитивно повлиять на стоимость заимствований, которые мы будем делать на европейских площадках опять-таки для финансирования дефицита бюджета. Это достаточно позитивный момент.
Следующий позитивный момент состоит в том, что финансирование государства Украина со стороны международных финансовых институций напрямую зависело от наличия программы сотрудничества с Международным валютным фондом. Такая условность финансирования стояла и по программе Мирового банка, и по программам Евросоюза. А это дополнительные ресурсы для Украины.
В целом, бюджет предусматривает порядка 4 миллиардов долларов, которые должны зайти в страну на протяжении 2010 года от международных финансовых институций. В данном случае без программы МВФ это было бы сделать крайне сложно, а, может быть, даже и невозможно.
Много было спекуляций по поводу альтернативны источников финансирования дефицита бюджета. Говорилось о российских деньгах, о деньгах, которые можно было бы привлечь из Китая, Кореи и Евросоюза. Очевидно, что сейчас ситуация не очень хорошая, во-первых. Во-вторых, получить эти средства было бы достаточно сложно. С другой стороны, если бы можно было получить эти средства, то они были бы на порядок дороже, чем те средства, которые мы можем получить от Международного валютного фонда, где стоимость заимствований порядка 4%. Плюс срок заимствований гораздо более длительный, который можно было бы получить из частных источников финансирования. Поэтому финансирование и программа Международного валютного фонда кажется достаточно разумной.
И тоже не следует забывать такой важный факт, который состоит в том, что, в общем-то, программа сотрудничества с МВФ нужна нам как государству. Потому что в данном случае МВФ является дополнительным якорем, который может свидетельствовать о том, что страна движется в правильном направлении, что реформы, которые осуществляются в стране, правильные, что к стране есть доверие со стороны международных инвесторов. С этой точки зрения, я считаю, что программа МВФ и существующая нынешняя договоренность – это хороший позитивный момент, который можно поставить в «плюсы» новой команде. Уже второй вопрос – как быстро придет финансирование, какие есть риски, связанные с тем, что 28 июля, может быть, не будет принято позитивное решение советом директоров МВФ о выделении кредита Украине.
Ільдар Ґазізуллін:
Мої колеги виконали детальний аналіз співпраці України та МВФ, тому я лише тезово зупинюсь на деяких темах, які на мою думку є найбільш важливими.
Отже, перше – це перший транш МВФ. Як відомо, він поки що не завершився, і Україна ще не отримала всіх грошей за цим траншем. Залишилося близько 4 мільярдів. На мою думку, перш за все МВФ намагатиметься завершити перший транш перед тим, як починати другий.
Дійсно, можна спекулювати про те, що МВФ може допомогти піти на намагання нового уряду перегорнути сторінку і сказати, що перший транш був невдалим через те, що тоді був попередній уряд, тож ми починаємо все з початку – з нової сторінки, нових умов, нових цілей. Водночас я думаю, що з огляду на дуже велику критику Міжнародного валютного фонду, критику співпраці з українським урядом протягом останніх двох років, МВФ все ж таки намагатиметься завершити перший транш. Саме тому я думаю, що не слід очікувати другого траншу, який дійсно ще не затверджено раніше, ніж ми поставимо крапку по першому траншу.
Щодо причин, чому МВФ буде продовжувати роботу з Україною та на що саме підуть гроші. Їх є три. І вони ті самі, що були 2008 року, коли почався перший транш програми Stand-by.
Перша – це забезпечення м’якої посадки. Нині ситуція відрізняється від 2008 року, коли була дуже складна фінансово-економічна ситуація. Водночас зараз є підстави вважати, що у другому півріччі відбудеться уповільнення економічного зростання у світі, падіння цін та попиту на світових товарних ринках, що дуже важливо для України. МВФ у своїх звітах пише про такий ризик для країн, економіка яких залежить від торгівлі товарами, у випадку України це метали, добрива та інше. Відповідно потрібна підтримка платіжного балансу України у найближчі півроку-рік, якщо ситуація у світі дійсно відчутно погіршиться.
Якщо говорити про цю причину, платіжний баланс, крім торгівлі це також повернення боргів приватного сектору. Дійсно, до тепер в Україні це проблема. Більшість позичальників будуть і далі намагатися реструктуризувати свою заборгованість, тому поповнення національних резервів України залишається важливим завданням.
Друга причина, як ми бачимо з прес-релізу МВФ, - це все ж таки підтримка реформ. Тут дійсно найцікавіше питання полягає в тому, яким чином це робитиметься. У попередні два роки МВФ не вдалося переконати уряд втілити реформи в енергетичному секторі, у фіскальній системі. МВФ та український уряд пояснювали це складною політичною ситуацією та політичною конкуренцією. І відповідно МВФ не став наполягати, пояснюючи це тим, що не хоче підтримувати одну політичну силу напередодні дуже важливих виборів.
Зараз у нас також очікуються вибори. Можливо, не такі важливі. Але з огляду на критику МВФ у попередні роки, я думаю, що все ж таки МВФ наполягатиме на тому, що уряд все ж таки зробив перший крок і цим самим переконав Фонд, що він серйозно ставиться для проведення реформ, які необхідні Україні.
Які це реформи? Вони знову ж таки прописані у прес-релізі МВФ. Перше – це стабілізація бюджетної системи, що означатиме початок реформи соціального захисту. Друга – це пенсійна реформа, яка є дійсно тривалою. Ми вже чули заяви відповідних міністрів та високопосадовців, що в Україні ця реформа розпочнеться. Знову ж таки це дуже коштовна реформа для того, щоб перейти всі три ступеня пенсійної реформи. Третя – це внутрішня реформа: реформування газового сектору за європейським зразком та підвищення тарифів для споживачів. Тут нічого нового немає. Про це МВФ нам говорив і в минулі роки, але нічого не було зроблено.
У перехідний період, протягом якого ці заходи будуть втілюватися, вимагатиметься неабияке фінансування з боку уряду. Тож питання: яким чином гроші МВФ, які дійсно йдуть у Нацбанк, уряд зможе використати на реформи? Тобто не за рахунок рефінансування дефіциту бюджету, а якимось чином оминаючи це. Тому що в принципі є імовірність, що МВФ та уряд придумають таку схему, яка б прив’язала ці гроші до втілення цих непопулярних та коштовних заходів.
Третій момент. На що можуть піти ці гроші? На повернення кредиту МВФ. Ми знаємо, що наприкінці 2011 року уряду доведеться повертати перші транші. Тож імовірно, що другий транш, якщо він буде виділений чи то наприкінці цього року, чи то наступного року, також використовуватиметься для цих цілей.
Підсумовуючи, хочу сказати, що Україні насправді потрібні гроші. І цього разу є сподівання, що МВФ буде більш жорстко контролювати виконання своїх вимог, особливо, що стосується подолання та уникнення цих причин, через які у нас є великий та несталий дефіцит бюджету. Тобто це вирішення проблем Пенсійного фонду та вирішення питань по НАК «Нафтогаз України».
