Как будет спасать страну коалиция «тушек»?
11 марта в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Как будет спасать страну новая коалиция?"
В пресс-конференции приняли участие:
- президент Аналитического центра «Открытая политика» Игорь Жданов;
- директор социологической службы «Украинский барометр» Виктор Небоженко;
- политолог Анатолий Луценко.
«Главред»: Як ви знаєте, сьогодні спікер Верховної Ради Володимир Литвин оголосив про створення нової коаліцій. До неї увійшли 235 народних депутатів, зокрема, члени фракції Партії регіонів, фракції Комуністичної партії, Блоку Литвина, а також 16 депутатів, які не належать до цих депутатських фракцій. Яких дій можна очікувати від цього депутатського утворення?
Анатолій Луценко: У мене є кілька зауважень до коаліції як за формою, так і за правовим змістом. Я переконаний, що створена коаліція – це доволі тимчасове утворення. Оскільки у цієї «тушкової» коаліції є хвороба від народження. Хвороба полягає в тому, що вона за своїм формуванням суперечить Конституції. І подача до Конституційного суду, яку зробив Арсеній Яценюк, - і яку очевидно зроблять ще й інші учасники політичного процесу, - призведе до того, що ця коаліція буде визнана нелегітимною з правової точки зору.
А навіщо було її створювати? Були рішення Конституційного суду відносно персональної участі депутатів у формування коаліції. Чому це було зроблено? Мені здається, що переслідувалися цілком очевидні речі. Перше, команді Януковича треба було сформувати хоча б якесь утворення для того, щоб продемонструвати, що є ще порох у порохівницях і є можливість впливати на політичний процес. Другий момент, завдання полягає в тому, щоб максимально затягнути розгляд справи в Конституційному суді. За цей момент можна: призначити губернаторів, - це дуже важливо в політичний розкладах; почати роздавати і розподіляти посади у виконавчій владі.
З точки зору технології мені здається, що все ж таки буде відпрацьовуватися модель, коли через посади буде вирішено питання більшості у фракції «Наша Україна». Мені здається, що вся ця гра була зроблена лише для того, щоб отримати важелі, які б давали можливість хоча б на якийсь короткий період часу використовувати адміністративний ресурс. Для того, щоб зацікавлювати різні шматочки, з який складається фракція «Наша Україна», щоб через місяць отримати більшість у фракції, і отримати уже рішення фракції про входження до цієї коаліції. Це єдиний можливий механізм для того, щоб ця коаліція, цей уряд легітимізувалися і, можливо, навіть буде переформатування коаліції, оскільки в неї увійде фракція, яка забезпечить її більшість.
Ігор Жданов: Ця коаліція фактично створюється на антиконституційній основі, оскільки Конституція, рішення Конституційного суду чітко передбачає формування коаліції на основі рішення фракції і входження туди фракцій. Я би не називав цю коаліцію коаліцією «тушок», у мене є інше визначення – коаліція полонених, які добровільно здалися у полон.
Я хотів би провести паралелі з 2007 роком, коли всі ці події призвели до дострокового розпуску парламенту. Вони зараз нічим не відрізняються, тільки тоді не було регламентних основ для формування коаліції на індивідуальній основі. Ми пам’ятаємо, як почали перетягувати депутатів за посади, за інші преференції, і до чого це в кінці кінців призвело – до жорсткої політичної кризи.
Хоча процеси дещо схожі, але ситуація дещо інша. Я погоджуюся з колегою, що цей уряд буде формуватися як технічний, як уряд камікадзе. Він буде виконувати антикризову роль, буде намагатися проводити якісь антикризові заходи, не зовсім популярні. Люди, які будуть дивитися на цей процес з боку, будуть оцінювати, наскільки вдасться провести ці антикризові заходи без втрати популярності. Якщо уряду вдасться стабілізувати ситуацію, то до неї потягнуться і інші люди. Якщо побачать, що у цієї коаліції є політичні перспективи, спочатку ми побачимо індивідуальний перехід, а потім, можливо, і фракційний. Хоча це під великим знаком питанням.
Зрозуміло, що таким чином хочуть спалити Азарова, 90% за те, що він буде прем’єром. Він хоче бути прем’єром, але всі розуміють, які загрози виникають особисто для прем’єра. Окрім суто економічних загроз, пов’язаних з непопулярними діями, є і загроза чисто політична. Оскільки сформована не у конституційний спосіб влада - це велика відповідальність.
Я пам’ятаю ситуацію 2006 року, теж хочу провести аналогію. Коли відправили у відставку уряд Єханурова, він тоді виконував обов’язки аж до формування нового уряду у зв’язку з обранням Верховної Ради. Тоді також була дуже жорстка дискусія стосовно того, чи може цей уряд надалі виконувати обов’язки, чи не може і т.д. Колега з «Нашої України» тоді сказав: «Зараз ми при владі, ми знаходимося в уряді, а через декілька місяців ситуація поміняється, і нам пригадають, як ми не хотіли здавати владу, і які можуть бути наслідки».
Тут така ж ситуація, тому багато буде залежати від рішення Конституційного суду. На мій погляд, прийняти інше рішення, ніж те, що приймав Конституційний суд, який чітко сказав, що туди можуть входити тільки фракцій – неможливе. І з точки зору права, і з точки зору Конституції, і з точки зору Закону «Про Конституційний суд», де чітко сказано, що наступні рішення не можуть заперечувати попереднім рішенням. Але ми знаємо, що Конституційний суд, як і будь-який суд нашої країни, знаходиться під політичним впливом, іншим впливам. Тому буде чекати. Думаю, що цей процес буде максимально затягнутий у часі, щоб дати можливість уряду сформувати виконавчу вертикаль, в тому числі призначити голів обласних адміністрацій.
Я хочу торкнутися питання місцевих виборів. Для чого Партія регіонів виступила з ініціативою скасування місцевих виборів? Для того, щоб стабілізувати ситуацію, отримати відповідних глав обласних і районних адміністрацій через адміністративний ресурс, впливати на формування органів місцевого самоврядування. Поки це завдання не виконано, питання місцевих виборів під сумнівом. У випадку, якщо будуть призначені голови обласних і районних державний адміністрацій, ми можемо розраховувати, що вибори в органи місцевого самоврядування відбудуться восени цього року.
Ми вже можемо говорити про якийсь персональний склад уряду. Тому що вже є такі повідомлення. Про Азарова ми уже сказали. Потрібно сказати про Тігіпка, який погодився на посаду віце-прем’єра з економіки, тут ситуація складніша. Сергій Леонідович розміняв свою 13-ти відсоткову підтримку на президентських виборах на посаду віце-прем’єра. У нього у цьому зв’язку виникає досить серйозна загроза. По-перше, він отримав не першу посаду, а другу чи третю.
По-друге, я так розумію, що по проведення економічних реформ якщо воно заплановано цим урядом і коаліцією, буде мати серйозні соціальні наслідки і відповідальність за ці соціальні наслідки буде нести не лише Азаров, не лише Янукович, а і та людина, яка буде їх проводити. Будемо вважати, що це Сергій Тігіпко. Це загроза для його електорального рейтингу.
По-третє, уже важко говорити про те, наскільки він в уряді буде здатний проводити реформи, оскільки у нього немає власної політичної підтримки, немає власної фракції в парламенті. Все-таки є президент, є прем’єр. Наскільки мені відомо, є певні домовленості між Тігіпко і Януковичем про те, що голова держави буде сприяти проведенню цих реформ, але це тільки слова. Якщо дійде до діла.. наскільки проголосують фракції, наскільки ці обіцянки убудуть дотримані. Треба зважати на те, що в коаліцію входить фракція комуністів, яка завжди виступала з власних егоїстичних позицій, і прикриваючись гаслами про підтримку найбідніших верств населення, валили будь-які реформи в Україні.
Тобто тут поки багато запитань, загроз. Зараз ми бачимо процес формування досить потужної опозиції, вона не буде такою монолітною, і в цьому нічого поганого немає. Згадую початок 2000-х років, тоді був БЮТ, «Наша Україна», соціалісти, комуністи, які заявляли про опозиційність, діяли інколи разом, інколи окремо, але у нас було декілька опозиційних політичних сил. Думаю, що і зараз так буде.
На мій погляд, лідируючу роль в цій опозиційній ніші буде займати Тимошенко. Але головне тут, окрім гострої критики, - на яку вона, зрозуміло, здатна, - важливо, щоб вона пропонувала альтернативи. Тоді її дії будуть сприйматися як населенням, так іншими політичними силами.
Виктор Небоженко: Меня очень настораживает, когда название коалиции – будь то в Таиланде, будь то на Гаити или на Украине, имеет прямо противоречивые политические ценности – «Стабильность и реформы».
Реформы – это всегда болезнь, траты, угрозы, конфликты. А стабильность – медленно эволюционировать до состояния 1999 года, полукладбищенского состояния. Или Партия регионов ориентируется на успех «старшего брата», забывая о том, что у «старшего брата» есть нефть, газ и спецслужбы, а у нас ни нефти, ни газа, ни спецслужб.
Говоря о России. На самом деле, я думаю, что и должность премьер-министра, и структура коалиции – это не украинские дела. Такая структура, я думаю, была утверждена во время поездки Президента Януковича в Москву, потому что для России очень важно, чтобы в коалицию не входила «Наша Украина» - потому что пропадает очень важный участок работы государственных российских СМИ. В этой ситуации для России источником ненависти и отвлечения внимания остается разрозненная национал-демократическая оппозиция, которая сейчас оказалась в парламенте.
Обратите внимание: несколько дней после победы Януковича российские СМИ была в какой-то растерянности. С одной стороны, пришел «младший брат», с другой стороны – как же унижать украинцев? А он точно на украинца не похож, и унижать нельзя. Еще и Азаров премьер-министр – то есть вообще нужно бережно относиться к Украине, что Россия уже многие десятилетия не умеет делать.
Есть такая старинная пословица: «Не в деньгах счастье, а в их количестве». Это точно так же применимо и к нашей коалиции.
Янукович попал в опаснейшую личную ловушку. Он еще не подозревает о том, что на самом деле все очень плохо. Ведь дело в том, что, имея возможность количественного увеличения коалиции, в один прекрасный день Путин ему скажет: а почему ты не можешь набрать конституционное большинство «тушками» для того, чтобы решить вопросы? И у Януковича не найдется никаких слов. Сказать, что денег не хватает или что плохо работает прокуратура, что нельзя бизнесмена поставить на колени? Это неправда. Путин скажет: назови фамилии тех, кого невозможно поставить на колени.
Как только коалиция наберет 260 человек, Кремль будет требовать от Януковича, чтобы он довел ее до конституционного большинства. Янукович этого пока не понимает, а для нас это плохо.
Есть четкая социально-политическая структура депутатов. Есть парламентские бароны, есть скандалисты. Они делятся на черноротых – тех, которые любят оскорблять, - и тех, кто умеет драться, пуговицы отрывать и накручивать носки на шею противника. Третья группа – это мужики. Помните, насколько оскорбительным было слово «кнопкодавы»? Теперь они не последние. Самые последние – это эти «тушки», эти зомби, эти политические трансвеститы, которых сейчас набралось 16 человек.
Они меняют свой политический пол вне зависимости от самочувствия, природы и т.д., а в зависимости от времени года – холодно, жарко… У нас появились первосортные и второсортные депутаты. Это плохо для страны. Мы всегда думали, что в Верховной Раде самые хитрые, умные, богатые, жадные, жестокие, циничные, а оказывается – нет. Там, оказывается, есть первосортные – те, которые во фракции, - и второсортные, которые вне фракции.
Кто поедет в Вашингтон? Те, которые во фракциях. Куда поедут второсортные? В Молдавию, в Абхазию, в Москву, в Карелию. Кто получит первые квартиры? Конечно же, представители фракций большинства. Кто получит трибуну? Опять-таки, представители большинства.
Это очень серьезные вещи. Они просто не знают, на что они решились.
Что касается Конституционного Суда – я не думаю, что КС не чувствует конъюнктуру. Конечно же, он примет страшное решение, при котором один из тезисов будет о том, что надо любить Конституцию, а второй – принимайте решение не себя. Деградация судов настолько мощная… Надо понять и донецких. Они практичные ребята. Купить Конституционный Суд проще, чем провести досрочные парламентские выборы. Поэтому я думаю, что КС не будет конфликтовать с Януковичем и даст возможность Януковичу и коалиции самореализоваться до неприличия. Это где-то до следующей весны.
Что касается нестабильности стабильной коалиции. Она не в деятельности оппозиции. Она в нескольких вещах: депутатам нужен доступ до исполнительной власти – коррупция. Азаров не будет иметь никаких личных обязательств перед депутатами.
Кабмин, конечно, сложился какой-то странный. Ведь первоначально мы формировали своего нового Пинзеника. Пинзеник десять лет был реформатором, человеком, тонко реагирующим на любые западные интенции и произносящий слово «МВФ» как призыв к сотрудничеству. Теперь у нас есть Акимова – действительно сильный экономист, которая не работала в практической области, но и не сидит в каких-то коррупционных схемах. Теперь получается так: ее закрыли в золотой клетке Администрации Президента, но она как человек, который вырабатывает экономическую политику, должна выяснять отношения с экономическим мировоззрением того же Тигипко, который наверняка не похож на Акимову, и с тем же Азаровым, который не похож ни на Тигипко, ни на Акимову. Есть и четвертый компонент, самый главный – олигархи, у которых вообще собственное представление о том, какой модели кризиса должны двигаться страна.
Как они будут разрываться? С одной стороны, депутаты не имеют доступа к исполнительной власти, с другой стороны, базовая структура тех, кто будет определять экономическую политику. Через пару месяцев над надо будет рационализировать самые фантастические повороты деятельности этого Кабмина. То он примет такое решение, то другое. Это из-за того, что на то или иное решение будет влиять то ли Акимова, то ли Тигипко, то ли Азаров, то ли олигархи. А есть же еще легендарный Клюев, есть еще Колесников.
То, что Колесникова выдвигают на вице-премьера по футболу – это такой мессидж Ахметову: твое дело – футбол. Это вообще неприлично с точки зрения донецкой иерархии – заменить Васюнника на рабочем месте.
Я думаю, в этой ситуации ни о каких реформах, ни о какой стабильной работе ни коалиции, ни правительства говорить не приходится, потому что слишком разные там люди, а времени для того, чтобы согласовывать все это, нет. У кого больше всего времени из этой четверки – Азаров, Тигипко, Акимова, олигархи? У Азарова. Он пенсионер, ему терять нечего. Он может топтаться по этой стране.
Конечно же, формирование коалиции говорит о начале стабилизации. Конечно, то, что появится Кабмин, это хорошо. Но давайте смотреть, куда нас заведет эта коалиция, этот Кабмин в ближайшее время.
Читач сайту «Главред» Старик (Ukraine, Kiev): Не кажется ли Вам, что в свете реакции послов большой 7 на создание коалиции "тушек", можно ожидать, что в случае если послезавтра Медведев объявит о вхождении Малороссийской губернии в состав России, реакция вышеупомянутых стран будет такой-же, а проще говоря - никакой?
Виктор Небоженко: Если будет 260 человек новой коалиции, то естественно, у Путина появится соблазн быстренько решить «украинскую проблему».
Ігор Жданов: Ця позиція зрозуміла. Вона випливала з попередніх політичних процесів, коли Європа вже махнула рукою на Україну із оцінок наших виборів. Для Європи зараз головне – стабільність в Україні. Яким шляхом вона буде досягнута, їх це не цікавить. Головне, щоб їх не турбували нашими проблемами, тому вони такі оцінки і дають.
Конституційний Суд не дав оцінки, як створена коаліція. Тому, за логікою послів, така ситуація нормальна.
Я не згоден з такою радикальною оцінкою Віктора Сергійовича. У них все-таки існує межа. Вони готові залишити Україну в якійсь зоні невизначеності між Європою і Росією. Але не готові її однозначно здати Росії. Я не думаю, що найближчі роки будуть радикальні процеси.
Анатолій Луценко: Ця позиція послів і т.д. – це не позиція сьогоднішнього дня. Вже два роки є загальна втома європейської бюрократії, політиків від України і українців, тому що є політична нестабільність, неможливість домовлятися всередині демократичних сил, постійний конфлікт між тодішнім прем’єром і тодішнім президентом. Все це є нашою картинкою в Європі. Там цього не розуміють. Там не розуміли, чому Ющенко, якого привела до влади Помаранчева революція, не може домовитися з Тимошенко, яку привела до влади Помаранчева революція.
В Німеччині був дуже гарний приклад. Я спостерігав на власні очі, як представники різних фракцій в Бундестазі п’ють пиво після дуже серйозних дебатів на політичному рівні. Але вони не переносять всі ці речі на особистий рівень. Те, що вони по-різному голосують, не означає, що в них не може бути нормальних особистих стосунків, вони не можуть обговорювати ті питання, які є консолідуючими для всіх. Та сама історія була і в Словаччині, де взагалі свого часу була коаліція меншості, але вони просто прийняли ті рішення, які були потрібні для країни, яка тоді заблукала на шляху до Євроінтеграції.
Зараз, я думаю, Європа задоволена тим, що прийшов Віктор Федорович, який має більш стриману позицію щодо декларування українських прагнень, і їм не потрібно буде постійно відповідати на наші пусті декларації.
Запитання із залу: Чого можна очікувати від Яценюка?
Анатолій Луценко: В Британії опозиція називається опозицією Її Величності королеви. Насправді, якби опозиційні сили в Україні були опозицією як інституційне явище… Але у нас, по-перше, немає законодавчої бази, яка чітко регламентує діяльність опозиції. Тому я думаю, що цей вождізм буде продовжуватись. Це хибна практика.
Зрозуміло, що з політичної і іміджевої точки зору Тимошенко і Яценюку в одній опозиційній ніші буде дуже тісно працювати на свій імідж. Тому я думаю, що буде більше певних опозиційних утворень, які будуть на певному етапі об’єднуватися, можливо, ситуативно. Мені здається, що сформується ще один напрямок – традиціоналістський націонал-демократичний, який умовно очолить Кириленко або Тягнибок. Тимошенко як традиційна опозиція. І Яценюк як нова опозиційна ніша. Я не виключаю, що з’явиться ще кілька лідерів, які так само почнуть опозиційну діяльність, але поза парламентом.
Ігор Жданов: Яценюк, здається, претендує на звання «Опозиція Його Високоповажності Президента України Віктора Януковича». Мене абсолютно здивував факт, що першим про вихід в опозицію Арсенія Петровича заявив не він сам, а прес-служба Президента України. Це щось нове в нашій практиці – коли президент призначає собі опозицію.
Якщо говорити серйозно, то зрозуміло, що ні про яке об’єднання не буде йти мови. По-перше, не співпадають ідеологічні основи, тому що Тимошенко буде змагатися з Кириленко і іншими колегами на націонал-демократичному, націонал-патріотичному фронті. А з Яценюком вона буде змагатися в економічній критиці рішень діючого уряду. По-друге, зрозуміло, що Арсеній Петрович, як і Юлія Володимирівна, претендує на найвищі посади, чи намагається претендувати. Тому у них різні цілі, а це об’єктивно призводить до конфлікту і змагання.
З точки зору держави, в цьому нічого поганого немає. Більша опозиція - краще і гарніше – це гасло дня. Нехай змагаються, пропонують альтернативи, критикують діяльність уряду - в цьому і є завдання опозиції. Вийдуть на вибори, тоді народ розбереться хто справжня, хто несправжня, хто скільки заробив, хто 7%, хто 45% рейтингу, хто не пройде до парламенту і т.д.
Виктор Небоженко: Я думаю, что там другая проблема. Проблема не между Тимошенко и Яценюком. Пусть сравнят, кто сильнее, кто лучше. В течении пол года мы посмотрим, кто действительно ярче, крепче и т.д. Проблема между Яценюком и Ющенко. Дело в том, что Ющенко в свое время запустил Яценюка, как экономического критика деятельности правительства Тимошенко. Потом проект вышел из-под контроля, пошли большие деньги, вместо 17% он набрал 7%. Но набрал, и у него сформировалась группа, сеть, у него есть свой реальный электорат. Я думаю, это большая проблема. Ющенко приехал во Львов – 120-180 человек. Я думаю, если бы приехал Яценюк, было бы гораздо больше.
Конфликт между вот этими двумя людьми. И удобный для всех коррупционеров, удобный как компромисс, для сжигания, для жизни и как жертва Яценюк не стал премьер-министром, по-моему, из-за очень ожесточенного сопротивления Ющенко. Вы скажете, что Ющенко не владеет информацией? Это не правда.
Конечно же, хорошо, что свое будущее сохранил Кириленко – просто молодец. Он десять лет остается в политике. Может, ему и тяжело далось, что он вошел «тушкой» с группой грузинских украинцев, и любителей атомных твэлов, но факт тот, что он остался.
Еще одна проблема: ведь во многом Ющенко забрал голоса Тягнибока. Тягнибок теперь либо остается до конца своих дней в тени Ющенко, который, конечно же, в своей тяге к бессмертию или к смерти, к могилам… то, что он сейчас занялся поисками вампиров в БЮТ, это явно говорит о том, что человек прогрессирует в своем мировоззренческом потоке. Но это человек, на которого несколько лет назад молились миллионы людей. Поэтому, я думаю, что треугольник – Яценюк, Ющенко и Тягнибок, которые на самом деле должны определится.
Я повторяю, что конфликт, прежде всего, будет между Яценюком и Ющенко. Думаю, что Тягнибоку весной тоже надо будет выходить из подполья.
Читач сайту «Главред» КОЩ: Дуже просте питання: як би ПР поставилася до «закону про тушки», якби коаліція намагалась його прийняти минулого чи позаминулого року з метою зміцнити свої ряди?
Ігор Жданов: Спікери Партії регіонів почали б розповідати те, що розповідають зараз БЮТівці, говорячи про антиконституційність, про змову, про те, що в 2007 році аналогічні дії привели до розпуску парламенту, а зараз Президент підписує такий закон.
Блокували б трибуну. Вони зараз більш рішучі, ніж БЮТ, «Наша Україна». Зараз немає пасіонарності у БЮТ і «Нашої України». Як казав Гумельов, кожен народ проходить різні етапи: спочатку пасіонарність висока, потім вона знижується, і він не здатний на творчість на подальший розвиток. Зараз у БЮТ і «Нашої України» пасіонарність знижена, а у Партії регіонів підвищена.
Читатели сайта «Главред» Докторс, zk: Могут ли в принципе кого-то спасать аморальные люди, игнорирующие не только законы и Конституцию, а и мнение народа, проголосовавшего в 2007 году именно за коалицию БЮТ и НУНС? Утверждение! Правил нет, принципов нет. Вопрос? Зачем нам УК,ПК
КОНСТИТУЦИЯ? Ответ я и сам знаю...
Виктор Небоженко: У нас же парламентско-президентская республика, поэтому на самом деле парламент не должен прямо реагировать на результаты президентских выборов. Но по факту у нас все-таки президентская республика и голосование на президентских выборах является главным критерием как для элиты, как я понимаю и для теперь и для Запада. Поэтому все перестраивается под эти результаты. А это неправильно. Более того, это еще странная парламентская республика, которая возвращается к основаниям Украины, самым хрупким и самым нехорошим: сильная президентская власть и слабые по факту мажоритарные депутаты. А это уже деже не парламент. Какой-то кордебалет.
Читатели сайта «Главред» Алексей: Согласны ли вы, что место тушек,хоть куриных, хоть депутатских, на столе? А для этого существует один инструмент - хорошо наточенный нож. И все идет к этому.
Анатолий Луценко: Я уже говорив про слабку правову базу формування цієї коаліції. Це відповідь на те, що відбувається в політичному середовищі. Коаліція «тушок» є об’єктивною відповіддю на питання, що в принципі більшість українських політичних провідників завжди мають відповідь не в правовому полі і конституційному, а в тому що називається політично-правовому.
Вони завжди прикриваються благими намірами. Тобто потрібно сформувати коаліцію, навести порядок і т.д. – намір благий. Яка відповідь на це питання? Треба вирішувати ситуацію у фракції «Наша Україна». Такої можливості немає. Як це обійти? Давайте наберемо до кількості.
Я би не оцінював зараз ні тих, хто сформував цю коаліцію, ні тих, хто перебуває в опозиції, бо насправді і ті, і ті в підвішеному стані. Ми тільки з часом побачимо, наскільки ефективними в тій ситуації, що склалася, будуть нова коаліція і нова опозиція, і які будуть лідери в новій коаліції і новій опозиції, тому що, я думаю, більшість політичних гравців з парламенту піде в уряд.
Відповідно, і по опозиції. Я думаю, що у БЮТ на початку будуть великі іміджеві проблеми, тому що два роки роботи в уряді і звичка думати іншою психологією призведе до того, що буде складно переходити на опозиційну риторику. Можливо, там висунуться нові політичні обличчя, які ми не бачили. Можливо, це буде позитивно з точки зору розвитку БЮТ як політичної сили. Можливо, навколо Арсенія Петровича хтось закумулюється.
Тому зараз є багато запитань і поки що немає відповідей.
